МОН перегляне перелік професій загальнодержавного значення, за якими в системі профтехосвіти готуватимуть фахівців коштом державного бюджету.
Проект постанови Кабінету Міністрів «Про внесення змін до переліку професій загальнодержавного значення, підготовка за якими здійснюється за кошти державного бюджету» оприлюднено на сайті Міністерства освіти і науки.
Документ покликаний розширити затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2016 року № 818 перелік пріоритетних для розвитку економіки професій, підготовка кадрів за якими потребує державної підтримки.
Чинний список містить 19 професій, серед яких — виноградар, бджоляр, тістороб, живописець, токар, фрезерувальник, налагоджувальник верстатів і маніпуляторів з програмним керуванням, монтер колії, монтажник систем вентиляції, машиніст бурової установки, помічники машиніста тепловоза та електровоза тощо.
До цієї компанії згідно з проектом постанови пропонують додати зварника, машиніста дорожньо-будівельних машин, монтажника систем утеплення будівель та слюсарів (ремонтників, інструментальників та з механоскладальних робіт).
Необхідність у такій підтримці виникла тоді, коли систему профтехосвіти 2016 року передали на фінансування з місцевих бюджетів. Влада на місцях почала розмірковувати про доцільність фінансування підготовки фахівців, які ніколи не знайдуть роботи у межах своєї області. Щоб не втратити міжрегіональну «кузню кадрів», довелося відновити фінансування окремих спеціальностей з державного бюджету.
На додачу до цього в рамках пілотного проекту для півсотні ПТНЗ було виділено кошти на закупівлю нового обладнання для створення навчально-практичних центрів, де готуватимуть фахівців за трьома гостродефіцитними спеціальностями — «сантехнік», «швачка, кравець, закрійник» та «тракторист». Цей перелік неодноразово критикували експерти, зокрема, його визнала сумнівним Рахункова палата, яка у 2016 році та січні-травні 2017-го провела аудит ефективності управління майном професійно-технічних закладів державної форми власності.
Поняття «дефіцитна професія» відсутнє у нашому законодавстві. Та й чітких критеріїв для його визначення досі ніхто не запропонував.
МОН обирало такі професії із залученням регіональних управлінь освіти, спільного представницького органу роботодавців, Державної служби зайнятості та Держстату. Однак при визначенні «дефіциту» не зважило на очікувану кількість випускників за згаданими спеціальностями та не врахувало деяких регіональних аспектів.
Як стверджують у Рахунковій палаті, потребу в усіх трьох обраних професіях одночасно відчували лише у двох областях — Рівненській і Херсонській, а в монтажниках і швачках — лише у Києві. Водночас у регіонах спостерігався гострий дефіцит електро- та електрогазозварників, але пропозиції місцевих органів освіти щодо внесення цих професій до реалізації пілотного проекту тоді було відхилено.
Водночас експерти визнають: через існування тіньової економіки і тіньової зайнятості спрогнозувати потребу в будь-яких фахівцях надзвичайно складно.

Анна ЛУКАНСЬКА.