Нинішній рік у країнах Балтії проходить під знаком 100-річного ювілею проголошення незалежності цих республік після розвалу Російської імперії.
21 січня у «Домі підписантів» у столиці Литви відкрито експозицію оригіналу «Акта від 16 лютого 1918 р.» про незалежність Литви. Глава держави Даля Грибаускайте відзначила в ході церемонії: «Сто років тому саме тут, у цій будівлі, народилася наша свобода. 20 чоловіків насмілилися беззастережно оголосити про незалежність... Сміливі люди й народи, які можуть захищати, боротися, відвоювати, зберегти і, якщо потрібно, відновити свободу й незалежність, потрібні завжди!»
Президент подякувала професорові університету ім. Вітаутаса Великого Людасу Мажилісу, який виявив Акт в архіві Берліна, і Німеччину, що передала його Литві на п’ятирічне зберігання. Відкриття експозиції транслювалося в прямому ефірі, а на вулиці зібралося більше сотні людей.
«Акт 16 лютого» став останнім із серії документів, що стосуються самовизначення Литви. Шлях до незалежності був довгий і складний, бо Німецька імперія чинила тиск на Раду Литви з метою створення союзу з рейхом. Депутатам доводилося маневрувати між інтересами Німеччини, війська якої ще перебували в Литві, і вимогами народу. Реакція на звістку про створення незалежної Литви була стримана. Влада Німеччини заборонила публікувати Акт, його текст друкувався і поширювався підпільно. Ситуація змінилася, коли восени 1918 р. Німеччина програла Першу світову війну. В листопаді 1918 р. було сформовано перший литовський кабінет міністрів і Рада Литви отримала контроль над усією територією країни.
Сьогодні «Акт 16 лютого», в якому сформульовано основні принципи державного устрою, є юридичним обґрунтуванням існування незалежної Литви як у міжвоєнний період, так і після 1990 року. Влада Литви наголошує, що в 1991-му просто відбулося відновлення незалежної держави, яка існувала в 1918—1940 роках, і що Акт про незалежність ніколи не втрачав своєї правової сили.