Чому вітчизняний продукт програє європейському в якості та вартості?

В одній руці тримаю кілограмову упаковку десертного йогурту з фруктами з Німеччини. У другій — подібний український продукт. Кажу подібний, бо, на жаль, відповідного вітчизняного знайти не вдалось. На перший погляд, все схоже. Та коли куштуєш, одразу відчуваєш смакову різницю. Починаєш читати склад — відчуття змінюються — і переважає здивування. А коли розглядаєш цінники, настає повне розчарування і роздратування. Спробуймо порівняти разом.

Платимо більше

Їсти йогурти чи сирки кілограмами у нас мало хто може собі дозволити. Тому й відповідного кілограмового зразка в супермаркетах обласного центру знайти не вдалось. Не дивно: навіть зовсім невеликі упаковки у 100—150 грамів не кожна мама може купити дитині. Про те, щоб така їжа була щодня на столі у літніх людей, що, до речі, радять медики та дієтологи, навіть мови бути не може. Тож молочна тара здебільшого нагадує ту, в яку завжди пакували делікатес, що в народі асоціюється із символом достатку — червоною ікрою.
Отже, замість однієї чужоземної упаковки беру дві українських по чотириста грамів. За вагою — це не повний еквівалент. Зате за ціною...
Не можу навіть припустити, скільки коштував би цей німецький кілограм, якби був офіційно імпортований до наших магазинів. Як правило, привізний молочний товар у кілька разів дорожчий за український. І це начебто має підтверджувати, що вітчизняні продукти не такі вже й дорогі. Але цей йогурт придбано в ЄС, і там він обійшовся у 75 гривень.
Тепер повернімось до наших цін. Уже згадані дві упаковки вагою у вісімсот грамів коштують майже 84 гривні. Тобто виходить, що ми платимо приблизно на третину більше, ніж європеєць. Коли починаєш проводити аналогію ще й між зарплатами та пенсіями, навіть від такого солодкого і смачного десерту стає кисло.

Їмо гірше

Але на цьому не зупиняюсь. На смак відчуваю, що імпортний йогурт смачніший. Не покладаючись на власні відчуття, вивчаю склад. Ось зміст етикетки: молоко, вершки, молочнокислі культури, цукор, натуральний сік двох фруктів, консервант — лимонний сік, фарбник — морквяний концентрат. Згущувач — гуарова камедь, продукт, що здобувається із гуарових бобів. Жирність — 10 відсотків.
Тепер інша: молоко знежирене, молоко відновлене знежирене, бактеріальна закваска, цукор, цукровий сироп, фруктовий наповнювач. А далі — модифікований крохмаль кукурудзяний, крохмаль із тапіоки, желатин, екстракт сухих вершків, ароматизатори двох видів, регулятор кислотності — цитрат натрію, лимонна кислота, натуральний барвник, гуарова камедь. Жирність — 3,4 відсотка.
Навмисне не вказую приналежність цих етикеток. Пропоную читачу визначити, чий продукт «молочніший», не містить хімікатів і різних домішок, жирніший, а отож смачніший і корисніший. Здогадались?
Хоч як прикро, але порівняння знову не на нашу користь. І це за того, що куштувала один із кращих вітчизняних продуктів. Склад дешевших, зазвичай, і довший, і «хімічніший».

Продовжуємо вірити в міфи

Висновок із наведених спостережень простий: український споживач платить більше, ніж європейський, і отримує продукт гіршої якості. А тепер відкладемо ложку вбік і спробуємо дати відповідь ще на кілька простих запитань. Зокрема, і на таке: як формується ціна на молочні продукти, і чому вона безупинно зростає?
Ось класичне пояснення, яким нас «годують» роками: чи не найбільше на вартість впливає ціна на енергоносії. А вони в нас постійно дорожчають. Та скористаймось загальнодоступною інформацією з інтернет-ресурсу.
Середня ціна за кіловат електроенергії для українських промислових підприємств торік становила 1,4—1,7 гривні (це з урахуванням добових різниць у тарифах, класу споживачів та інших чинників). Уже в січні нам обіцяють підвищення на кілька відсотків. І споживач з жахом розуміє, що це обернеться кількома додатковими гривнями, а то й десятками практично на кожному кілограмові будь-якого продукту.
Але в Німеччині електроенергія вважається чи не найдорожчою в Європі. Її ціна наближається до 30 євроцентів, тобто понад 10 (!) гривень за кіловат. Відчуваєте різницю? Та при всьому цьому там можуть виробляти дешевші продукти. Як?
Тепер щодо іншої складової собівартості — розміру зарплати. Навіть невелике зростання мінімалки б’є по гаманцях покупців зростаючою інфляцією. Так от, за даними Мінфіну, середня заробітна плата в Україні у листопаді становила менш як 7,5 тисячі гривень. В обласних і районних центрах, де переважно розташовані підприємства молочної промисловості, ця цифра ще нижча. Припустимо, що саме вона «вкладена» у банку з йогуртом.
А відповідні німецькі показники коливаються в межах 3,5—4 тисячі євро. Якось навіть незручно переводити цю суму в гривню. Зрозуміло одне: йогурти, сири, молочні продукти можна купувати не те що кілограмовими упаковками, а навіть цілими відрами. Та ми не про те, як наповнюється і скільки коштує споживчий кошик. А про те, як формується ціна на продукцію молочної переробки.
Попри те, що видатки українських і закордонних виробничників різняться не те що в рази, а подекуди і на порядок, нашим молочарям вдається продавати своє дорожче.
Після такого порівняльного аналізу залишається лише здогадуватись, які вершки збирає молочний бізнес. І як безсоромно він наживається на споживачах.

І мріємо про стандарти ЄС

Зрозуміло, цей аналіз не є професійним і не враховує чимало інших чинників, які лежать значно глибше, ніж ті, що зазначені на етикетках і в рядках статистики. Зокрема, ми не говорили про варіанти державної політики в аграрній сфері, котра дозволяє європейським фермерам розвивати молочне скотарство, а переробникам удосконалювати виробництво і пропонувати ринку смачний, натуральний і доступний продукт.
Зате є свідками і учасниками того, як вирвані тези таких програм намагається запровадити і Україна. Зокрема, і впровадження нових вимог до якості сировини.
Упевнена, немає нічого поганого в тому, щоб наблизити якість молока до євростандартів. Хоча це вкрай болюча тема для селян, котрі є основними постачальниками сировини для переробки.
Та погляньмо на інший бік проблеми. Сміливо можна припустити, що нові стандарти принесуть і нові розцінки. Адже сьогодні молоко екстра-класу, яке виробничники купують на сучасних тваринницьких фермах, коштує майже одинадцять гривень за літр. Селянам же заготівельники платять вдвічі менше, мотивуючи це саме тим, що їхнє молоко — нижчого класу і якості. Навіть за такої дешевої сировини вартість літра молока у магазинах наближається до 25 гривень. А якщо закупка буде дорожчою, і знадобляться доїльні апарати, холодильники для зберігання, спеціальна тара, лабораторії ... — одне слово, все те, що є у тій же Німеччині, то скільки ж тоді коштуватиме український йогурт? Якими стандартами життя і з ким нам доведеться мірятись?

Ірина КОЗАК.
Мал. Миколи КАПУСТИ.

Хмельницька область.