Сезон цукроваріння завершили на Вінниччині. Другого лютого зупинив роботу останній із семи заводів, де переробляли буряки врожаю 2017 року. Загалом на них зварили 445 тисяч тонн солодких кристалів, на 10 тисяч тонн більше показника 2016-го. А ось з реалізацією продукції виникли проблеми. Незважаючи на це, в регіоні планують істотно розширити площі під посів солодких корінців. Чому?

Додадуть 13 тисяч «солодких» гектарів

Торік середня врожайність буряків виявилася нижчою, ніж у 2016-му. Однак «цукровий Донбас», як називають Вінниччину, видав на-гора більше солодких кристалів, ніж у попередньому виробничому сезоні. Переважно за рахунок розширення посівних площ. Упродовж останніх років більше буряків сіють не тільки сільськогосподарські підприємства та фермери. Розширюють «солодкі» плантації власники земельних паїв, які самостійно обробляють свої ділянки. За інформацією сайту Вінницької ОДА, нинішнього року посіви солодких коренів збільшать на 13 тисяч гектарів(!), загалом буряки вирощуватимуть майже на 70 тисячах гектарів.

— Це прогнозована цифра, — уточнив для «Голосу України» Ігор Федчишин, начальник відділу продукції рослинництва обласного департаменту агропромислового розвитку, екології та природних ресурсів. — Конкретно можемо вести мову про посіви цукристих у сільгосппідприємствах та фермерських господарствах. Хоча і їхні плани змінюються. Якщо тенденція до розширення площ збережеться, то можемо вийти на 70 тисяч гектарів. Тим паче що для нашого регіону такий клин не є чимось незвичним. Пам’ятаємо роки, коли буряки вирощували на площі і понад сто тисяч гектарів.

Один завод не упорається

В обласній асоціації «Поділляцукор» висловлюють сумнів з приводу того, що область додасть до минулорічних площ цукристих ще 13 тисяч гектарів. За рахунок кого?

Господарства і фермери надали інформацію, що сіятимуть приблизно стільки, як торік, тобто 57 тисяч гектарів.

— У ліпшому випадку можуть розширити клин на декілька тисяч гектарів, — припускає один з фахівців асоціації. — А решта десять тисяч гектарів? Населення не потягне стільки. У середньому люди привозять на заводи буряки з площі трохи менше однієї тисячі гектарів. Співрозмовник наводить для прикладу цифри минулого року: на Юзефо-Миколаївську цукроварню населення завезло сировину з площі 135 гектарів, Іллінецьку — 118 га, а Соколівську — тільки з десяти гектарів. Інші заводи поки що не надали звіт.

На 13 тисячах гектарів можна виростити і зібрати приблизно 700 тисяч тонн коренів. Розрахунок зроблено з урожайності 500 центнерів на круг.

Щоб переробити таку кількість буряків, треба додатково запустити два заводи з добовою потужністю дві тисячі тонн. За умови, що залишаться працювати всі сім підприємств, які варили цукор у нинішньому сезоні.

Чому «упав» експорт? Бо дома платять краще...

Цікаво, що жодного кілограма цукру не продано за межі держави у 2018-му за новими контрактами. Реалізують ту кількість кристалів, що зобов’язалися поставити за попередніми угодами.

— Дома платять вищу ціну, ніж за кордоном, — уточнив економіст обласної асоціації «Поділляцукор» Леонід Козодой. — За моєю інформацією, нині за тонну цукру на зовнішньому ринку дають 320 американських доларів. У нас платять 11600 гривень, а це 345 доларів.

Ціни на продукцію цукроварів стрімко «посипалися» з осені минулого року, коли з конвеєра зійшов «свіжий» солодкий пісок. Замість 17—17,5 тисячі гривень за тонну почали пропонувати 11,5 тисячі. Нині, повторюся, кристали не стали дорожчі — за тонну оптовики дають не більш як 11,6 тисячі гривень.

В асоціації «Поділляцукор» нагадали, що така само тенденція спостерігалася восени 2014-го. Тоді протягом двох місяців (вересень—жовтень) оптова ціна тонни цукру знизилася з 9300 гривень до 7300 гривень. Цукровари змушені були реалізувати свою продукцію майже за собівартістю.

— Нині не дають належну ціну, бо скоротилися експортні поставки і цукор залишається на складах, — пояснили фахівці асоціації. — Добре, що цукор — така продукція, яка не псується. У будь-який момент кон’юнктура на світовому ринку може змінитися і на наші кристали знову з’явиться попит. Поки що більшість виробленого цукру залишається на складах.

Нагадаємо, експортні поставки значно активізувалися у 2016 році. Тоді за тонну вітчизняних кристалів платили в середньому 500 американських доларів. Насправді отримували більше. До названої суми додавалися ще й кошти від ПДВ, що їх повертає держава експортеру. Загалом за тонну солодкого «піску», проданого за рубіж, заводи отримували в середньому 15 тисяч гривень. Оптово-відпускна ціна на внутрішньому ринку за таку само кількість продукції, приміром, на третю декаду жовтня, становила 13,8—14 тисяч.

Тоді три вінницькі заводи очолили рейтинг найбільших експортерів цукру в державі — Крижопільський, Гайсинський і Жданівський. Нарощування експорту цукру дало можливість реалізувати його надлишки і утримати високу ціну на внутрішньому ринку.

Тепер ситуація змінилася кардинально. Незважаючи на це, вінничани планують розширити посіви цукристих. Чи стануть їхні наміри реальністю, покаже весна.

Вінницька область.

ДОВІДКОВО

2016 рік: буряковий клин сільгосппідприємств та фермерів становив понад 54 тисячі гектарів, населення вирощувало на 800 гектарах.
2017 рік: господарства поклали насіння цукристих в грунт на 57 тисячах гектарів, населення — майже на тисячі гектарів.
2018 рік: загалом під глибоку оранку підготовлено майже 64 тисячі гектарів, з них 56,4 тисячі гектарів — під посів цукрових буряків.

ДЛЯ ПОРІВНЯННЯ

2004 рік: під цукровими буряками в області — 108,6 тисячі гектарів.
2009 рік: 49 тисяч гектарів.
2012 рік: 85 тисяч гектарів.

До речі

Всі сім цукрозаводів, що працювали у нинішньому виробничому сезоні, подали заявки на отримання квот на виробництво цукру з урожаю буряків-2018. До них додалася ще одна цукроварня — у селі Моївка Чернівецького району. Завод не працював протягом останніх років. Нині на підприємстві уже тривають підготовчі роботи до нового виробничого сезону.