Життя Адельгайт О. в 3,5-мільйонній німецькій столиці мало чим відрізняється від тисяч таких само інших пенсіонерів, як вона. Виділяється хіба що солідним віком: колишній медсестрі у травні виповниться 95 років. Вона пережила батьків, сестер, чоловіка, дочку. Уже впродовж 60 років мешкає у старовинному будинку в п’ятикімнатній квартирі площею 148 квадратних метрів. Після усіх витрат у неї залишається 500 євро, що не так багато — з огляду на дороге життя у Німеччині.
Однак пенсіонерка усім забезпечена, передусім — необхідним і висококваліфікованим доглядом: двічі на день її відвідує медичний працівник, який масажує, миє, змащує, бинтує. Її на дому систематично оглядає лікар, котрий прибуває також і в екстрених випадках разі. Прибиральниця стежить за порядком у квартирі, а супермаркет доправляє продукти харчування, сусідка приносить пошту.
Здається, держава може пишатися відмінним функціонуванням системи соціального захисту людей похилого віку! «Справді?» — запитує газета «Більд» і розповідає про життя Адельгайт О., в якому зовсім відсутні… родичі.
Рідний дім став для Адельгайт О. в’язницею її самотності. День вона розпочинає між 5-ю і 6-ю ранку, умивається (каже, це необхідно, щоб можна було на себе подивитися у дзеркало!). Після сніданку найвища «точка» дня — очікування медичного працівника, так само, як і після обіду — другого, його колегу. Поговорити, або й просто потеревенити їй немає з ким. Хоч родичі у Адельгайт О. є: дочка подарувала їй чотирьох онуків, а ті, своєю чергою, народили дев’ять власних дітей — її правнуків. Тож вона говорить з Богом: дякує за те, що прокинулася, а також просить простити тих, хто завдає їй цього болю, адже все її життя було заради рідних, які були для неї понад усе. А нині вона навіть не знає, де мешкають її онуки. О 17-й годині — в ліжко. Але й спати вона не може через безкінечні: «Чому?» Чому залишилася сама на схилі життя? Чому їй, щоб не збожеволіти, доводиться лічити секунди, хвилини, години? Утім, на останнє запитання має відповідь: «Так швидше минає і цей день, і вчорашній, і позавчорашній...» Що нестерпно, адже, за купи серйозних болячок, вона має світлу голову…
Уже впродовж 10 років самотужки не може вийти з дому, оскільки практично прикута до ліжка — наслідок діабету, інфаркту, тромбозу, артриту і ще кількох захворювань. Навіть на могилу чоловіка, котра за кілька кілометрів від її квартири, неспроможна доїхати, а допомогти їй у цьому немає кому. Колись це робила її дочка. Потім вона померла, а з онуком Адельгайт О. посварилася, і відтоді ніхто її не навідує, телефонний дзвінок лунає щонайбільше один раз на тиждень. І так — із дня в день, з місяця в місяць, з року в рік.
Понад усе Адельгайт мріє опинитися поруч зі своїм чоловіком — на Небесах. Бідкається: «Може, смерть про мене забула»? І хоч їй немає до кого обізватися словом, але в будинок для людей похилого віку, де за бажання матиме товариство, повний догляд та утримання, не хоче: мовляв, тут я — удома, якщо навіть у ньому сама...
Берлін.
Довідково
Пенсія для приблизно 21 млн німецьких громадян старшого віку, за даними звіту федерального уряду про пенсійне страхування, з 1 липня зросте більш як на три відсотки. Для «стандартного» пенсіонера, котрий відпрацював у середньому 45 років і сплачував відповідні внески, нова «прибавка» становитиме приблизно 43 євро щомісяця. До 2031-го розмір пенсій зросте на 36% — щорічний приріст становитиме в середньому 2,2%. Торік резерв пенсійного страхування трохи знизився і становив 28,9 млрд євро. Однак обсяг пенсійного фонду набагато вищий, ніж очікувалося, оскільки вже наприкінці 2017-го обов’язкові надходження у нього, порівняно з аналогічним періодом 2016-го, зросли на 4,2%. Розмір середньої пенсії у ФРН становить 1176 євро, мінімальної — майже 800 євро. Але пенсійні реформи, завдяки яким пенсії зростатимуть, підвищать добробут передусім тих, хто більше та довше працював. Ті, хто мало працював, і в старості одержуватимуть соціальну допомогу.
