Попри всі розмови про різні узурпації, надмірну концентрацію влади в одних руках тощо, кожен черговий пленарний тиждень у Верховній Раді підтверджує: в парламентсько-президентській державі вектор суспільної дискусії задає законодавчий орган.

Питання про Антикорупційний суд, нового Голову Нацбанку та оновлений склад ЦВК довелося відкласти на березень. Серед позитивів — розблокування законів про окуповані території та приватизацію. Ще Рада ухвалила давно назрілу нову редакцію закону про господарські товариства й кілька дрібніших актів.

Політичний позитив депутати віднайшли — це звернення Верховної Ради у зв’язку з ухваленням у сусідній Польщі антиукраїнського, ксенофобського та протиісторичного закону про їх Інститут народної пам’яті. Було багато спокус дати дзеркальну відповідь і тим самим фактично уподібнитися польським законодавцям, яких засуджує весь цивілізований світ, а аплодує лише путінська Росія. Розум переміг — ми зуміли виявитися мудрішими, вищими та благороднішими: саме такими були заяви

Президента та парламенту. До речі, маємо вже перший позитивний наслідок цієї ситуації — недолугий польський закон допоміг порозумітися Україні й Ізраїлю в болісній темі визнання Голодомору геноцидом. До результату ще далеко, але навіть зареєстрований у Кнесеті законопроект — уже прорив.

До головних подій тижня вартує зарахувати візит Президента до Австрії. Після створення там дуже загрозливої для нас коаліції, уперше можна стверджувати, що ми навчилися успішно проти-
стояти путінському лобізму в Європі. Корисне для нас і завершення коаліціади в Німеччині. Широка коаліція там нікого не лякає, а те, що двоє друзів України Ангела Меркель та Мартін Шульц займуть посади канцлера та міністра закордонних справ, є для нас доброю підмогою.

Не все гладко в правоохоронній сфері. Захисникам Януковича вдається й надалі затягувати процес про його державну зраду. Але найгірше інше: обрана адвокатами російська стратегія зміщення акцентів у питанні, хто винен у війні, втраті Криму тощо, була підхоплена деякими нашими екс-посадовцями, наприклад, колишніми міністром оборони та керівником спецслужби. Воюючи проти своїх внутрішніх опонентів, вони підіграли тезі, що, мовляв, винні не Путін чи Янукович, а виключно наші зрадливі й пересварені політики. Так, винні й вони, але ж акцент робиться на знятті відповідальності із реального агресора! Затишшя, яке виникло після спілкування керівників нових антикорупційних органів із послами країн Великої сімки, завершується — директор

НАБУ вже прогнозує «відкопування сокири війни». Шоком для багатьох стало рішення американського екс-прокурора Марти Борщ стати адвокатом О. Онищенка, якого НАБУ звинувачує у важких злочинах. Символічно, що саме пані Марту наші антикорупціонери пропонували аудитором НАБУ, тепер пробують знайти екзотичні пояснення.

Деякі наші політики почали нову атаку на Президента за допомогою арабського телеканала Аль-Джазіра. Можемо прогнозувати, що наступного тижня буде ще кілька схожих вкидань. Ну а екстравагантний колишній президент Грузії, втрачаючи увагу преси та не маючи надії розкрутити хоч якийсь масовий протестний рух, почав розігрувати шоу «спроби його викрадення силовиками». Але увага до таких повідомлень у наших та зарубіжних ЗМІ вже обмежуються одним випуском новин.

Наступні тижні для Ради — непленарні, а тому діаметрально зміниться вектор наших новин. Планується низка подій міжнародного характеру, посилиться тиск на Путіна з вимогою не блокувати введення миротворців на Донбас, більше повідомлень буде від органів виконавчої влади. Частина з них міститиме дедалі більше політичних ноток. Так уже минулої п’ятниці на «годині запитань до уряду» В. Гройсман уперше звертався до депутатів не з поясненнями дій КМУ, а з політичною заявою, тож інтриг у нашій політиці менше не стане, швидше, навпаки.

Тарас ЧОРНОВІЛ, політолог і незалежний експерт.