До Нижньодуванської ОТГ, утвореної на території Сватівського району, сьогодні прикута увага не лише організаторів процесу децентралізації, а й тих громад, які розглядають такий процес як можливий і на своїй території. Ця підвищена цікавість пояснюється тим, що на сьогодні це перший в області випадок, коли ОТГ з’явилась у результаті об’єднання сільрад двох районів. Отже, за рахунок сусідньої території Нижня Дуванка розширила не лише межі своєї землі, а й Сватівщини загалом. А якщо додати той факт, що Нижньодуванська об’єднана громада відрізняється від інших ще й своєю малочисельністю — всього понад три тисячі людей, то інтерес до неї зростає ще більше. Чи зможе такий невеличкий кораблик подолати підводні рифи і утриматись у бурхливому морі життєвих негараздів?

На знімку: Віталій Росляк.

Голова Нижньодуванської ОТГ Віталій Росляк на такі сумніви ображається і заперечує будь-які припущення стосовно неспроможності громади через її невелику чисельність. А як один із аргументів напівжартома-напівсерйозно приводить такий історичний факт. У 1923 році Нижня Дуванка стала районним центром Куп’янського округу, а через три роки 50 бідняцьких сімей організували перше колективне господарство — товариство спільного обробітку землі. Отже, протягом всієї своєї історії нижньодуванці вже не раз доводили спроможність та здатність не лише виживати в умовах кардинальних змін, а й брати на себе відповідальність. Впораються і цього разу — впевнений голова. Тим більше, що фахівці прорахували для даної ОТГ непогану перспективу: вона має ресурси та можливості для нарощування дохідної частини бюджетів, зокрема, через здійснення проектів місцевого економічного розвитку.
Загалом об’єдналися дві сільські ради, різні за адміністративним розміром — Нижньодуванська Сватівського району, що має п’ять сіл, і Новочервоненська Троїцького, яка не привела з собою жодного населеного пункту. Здавалося б, п’ять сіл — це багато, але вся прикрість у тому, що в більшості з них проживає всього по десятку людей. Тож маються сумніви з приводу того, що ці двадцять людей, більшість із яких — пенсіонери, зможуть відчутно вплинути на успішну ходу об’єднаної громади. Але Росляк і таке припущення заперечує: по-перше, громада лише почала своє нове життя, отже, висновки робити ще зарано, а по-друге, перспектива обіцяє їй розширення.
— Як вдалося об’єднатись з селом сусіднього району? — запитуємо.
— Спочатку нам дали неправильні дані стосовно об’єднання, — розповідає пан Віталій. — Може, то був саботаж, може, щось інше — я не знаю. Довелось самому все вивчати, перевіряти і слухати тільки свого юриста. Ми все робили заново, і завдяки підтримці народного депутата Віталія Курила (а він допомагає й до сьогодні), все ж створили ОТГ. Була приєднана Новочервоненська сільська рада з понад 700 жителями сусіднього Троїцького району. Великих проблем сьогодні не маємо. Ще не перетягнули до себе бюджетні установи соціального напрямку, отже, субвенція поки що приходить на райони — Сватівський і Троїцький. Скажімо, по освіті ми повинні розділяти субвенцію на Новочервону школу, де вчиться 49 учнів, і Нижньодуванську, яка, до речі, є однією з найкращих в області. Основний дохід отримуємо від землі, плюс ПДФО. Бюджет ОТГ разом з субвенціями та трансфером, які надає нам держава, становить сьогодні майже 20 млн грн.
До передачі об’єктів соціальної сфери двох районів громада лише готується, і Віталій Росляк не заперечує, що проблем уникнути не вдасться.
— Коли об’єднувались, згоди було досягнуто, а нині не можна виключати якісь сюрпризи. Спершу будемо звертатися до районних рад про зміни меж районів і вже після цього переводити всі об’єкти бюджетних установ. Якщо ніхто не чинитиме опір, і всі будуть зацікавлені в тому, щоб скинути з себе обслуговування об’єктів, що передаються, то, думаю, процедура займе десь до півроку. Троїцький район допоки не чинить ніяких перепон. Тим більше, існує графік, від якого ми не повинні відхилятись, а він достатньо обмежений. Як ви розумієте, існують перехідні моменти, коли потрібно щось утрясти. Скажімо, питання по оренді приміщення. Так склалось, що Троїцька районна рада повинна брати оренду приміщень у нас, ми — орендуємо їхні. Йдеться, зокрема, про комплекс будівлі Новочервонянської середньої школи. На урегулювання цих питань потрібен час.
Беззаперечно, коштів у об’єднаної громади сьогодні стало більше, але більше й витрат. Одні дороги чого варті. У поточному році громада накреслила багато планів з благоустрою. Йдеться, насамперед, про поліпшення умов сполучення між Нижньою Дуванкою та Новочервоною. За рахунок субвенції, коштів громади і проекту ДФРР заплановано відремонтувати трикілометрову ділянку дороги, далі у цих двох селах доробити освітлення. Є проекти по школі на три мільйони гривень, розроблено кошторисну документацію з капітального ремонту Будинку культури на 2 млн 230 тис грн.
Інформацію про те, що у Нижній Дуванці працюватиме Центр надання адміністративних послуг, який позбавить членів громади необхідності їздити по різні довідки в район, дехто з жителів старшого покоління й досі сприймає як якусь неймовірність: невже так може статись?
— Так, — стверджує пан Віталій. — Протягом року ми відкриємо ЦНАП, а поки що працівники соціальних та інших сфер працюватимуть розрізнено, щоб надавати членам громади послуги, аби люди не їздили до Сватового, не витрачали кошти та час. Нині вже існує домовленість із деякими структурами про їхню присутність на території громади. Це, насамперед, Пенсійний фонд, управління соціального захисту. Ми готуємо для них приміщення, офісну техніку. Нині працюють дві людини, які приймають від населення Нижньої Дуванки, Новониконорівки, Твердохлібового та інших сіл різні документи для оформлення, ще один робітник у Новочервоній обслуговує жителів нашої громади, що живуть у Троїцькому районі.
Поки що існує розподіл субсидій, дитячих виплат тощо, який триватиме до кінця 2018 року. Щоб жителі Новочервоної не відчували дискомфорту, щоб їм не їздити з документами до Троїцька, вони віддають усі документи працівнику, який належним чином їх оформляє. Коли запрацює ЦНАП, обслуговування значно покращиться.
— Громада, яка до нас приєдналась, подекуди панікує, що віднині все позакриваємо. Але ми не тільки нічого не закрили, а, навпаки, намагаємось повернути об’єкти до життя, — переконує Віталій Росляк. — Робимо все, аби в нас вірили.

Павло ВОРОНЦОВ.
Фото автора.

Луганська область.