«Пологівський маніяк» і далі вбиває?

Смерть настала 5 лютого, а широкого розголосу вона набула в понеділок — завдяки одному з друзів покійного. 7 квітня Максимові виповнилося би 40 років, вісім із них він провів у виправній колонії №20 міста Вільнянська. Це із тих тринадцяти, які визначив йому суд. М. Дмитренко був одним із чотирнадцяти безневинно засуджених за злочини так званого пологівського маніяка» Сергія Ткача.

Уродженець Кемеровської області послужив на малій батьківщині в міліції, а потім перебрався до України, де з 1980 року почав свою жахливу діяльність. Суд визнав доведеними 37 скоєних ним вбивств у АРК, Дніпропетровській, Харківській та Запорізькій областях. Ще у восьми випадках зґвалтовані ним дівчата та жінки залишилися живими. Знаючи всі міліцейські методи розслідування, Ткач не залишав слідів на жертвах (зазвичай вбивство дівчаток, дівчат та молодих жінок супроводжувалося їхнім зґвалтуванням). Увесь останній перед затриманням період життя (арешт стався у серпні 2005-го) 53-річний на той час збоченець проживав у містечку Пологи Запорізької області. І саме там сталася ціла серія вбивств і зґвалтувань, за які були засуджені випадкові люди.

До слова, Верховним Судом України 

С. Ткача визнано винним у 2008 році, а Дмитренко за злочин, начебто скоєний ним у вересні 2004-го, продовжував сидіти до 2012 року. Лише широка громадська кампанія дозволила йому вийти  на волю.

Незважаючи на те, що тодішня обласна влада надала чоловікові можливості для адаптації та працевлаштування, Максим, хоча й не озлобився на весь білий світ, однак і далі почувався у ньому чужим. Є відомості, що останнім часом він страждав на глибоку депресію.

І ще: стосовно трьох міліціонерів, які вибивали з Дмитренка зізнання, у вересні 2012 року було порушено кримінальні справи, їх узяли під варту, а пізніше — засудили.

Запоріжжя.