Законодавець тепличної «моди»

Законодавець тепличної «моди» у Кідрах,
68-річний Ясон Петрович Бузян у теплиці.

Село Кідри, що у Володимирецькому районі на Рівненщині, жартома називають огірковою поліською столицею. Адже тут, як і у Більській Волі цього ж району, люди вирощують ранні овочі, переважно огірки. У Кідрах, де 448 дворів, більше двохсот теплиць. Ось і зараз — ще не зійшов сніг, а тут вже посіяли насіння на розсаду.
Першим у селі почав вирощувати тепличні огірки, показавши приклад іншим односельчанам, Ясон Петрович Бузян. Він навчився цьому у Білорусі. Тож тепер про кідрівські огірочки знають міські мешканці Вараша, Сарн, Рівного і навіть Києва. Хоч і праця ця нелегка, зате селяни мають від неї зиск. А кілька років тому той само легкий на руку Ясон Петрович започаткував ще й вирощування малини, смородини, суниці, полуниці. Ділиться з односельчанами досвідом, переконує, що це корисно і вигідно. Тож тепер кідрівці під ягідні відвели майже десять гектарів своїх земель.
До речі, всі селяни забрали свої 668 земельних паїв під розширення особистих городів. Трудяться на землі, мають для цього тракторці, необхідне знаряддя для обробітку. Вирощують основну поліську культуру — картоплю, овочі. Щось собі залишають, щось продають. З цього і живуть. А ще — з лісу, де збирають чорниці, гриби.

Молодь змушена шукати роботи у Європі

— У нашому селі близько сотні людей із тисячі працездатних мають роботу — у школі, амбулаторії, лісництві, магазинах. А ось для молоді роботи немає, тож вона змушена масово виїжджати на заробітки переважно у Польщу, Чехію, Швецію, інші європейські країни, — розповідає кідрівський сільський голова Федір Іванович Лепуга. — Інакше дуже важко вижити. Звідти привозять не лише щось на життя, а й європейські враження щодо благоустрою. Коли молоді сім’ї будуються, то стараються, в залежності від статків, зводити комфортні будиночки, із вигодами. Тож нові вулиці у нашому селі тішать око — біля них квітники, встелені бруківкою стежки...
Загалом Кідри, де проживає 2 690 чоловік, як і багато інших сіл на рівненському Поліссі, славляться високим рівнем народжуваності. Тут 208 багатодітних сімей, у восьми із них виховується по десять і більше дітей. Навіть у кідрівського сільського голови Федора Івановича Лепуги та його дружини Таїсії Григорівни (матері-героїні) — п’ятеро дітей. Щоправда, всі вони вже дорослі, тішать батьків онуками.
До речі, щороку в селі беруть шлюб майже двадцять пар молодят. Тож природно, що лелеки не минають Кідрів: тільки торік тут народилося 82 немовлят.

Школа давно вже тісна

Але той бебі-бум створив у селі і проблему — школа стала затісною. Вона розрахована на 320 учнів, насправді їх тут навчається, причому у дві зміни, 632. На наступний першовересень до неї піде 72 першачки. А де їх прийняти? Класів бракує.
— Ще при президенті України Віктору Ющенку у 2007 році громада нашого села порушила питання про перепрофілювання «недобудованого об’єкта соцкультпобуту» на дитячий садок чи філіал середньої школи, — розповідає кідрівський сільський голова Федір Лепуга. — Бо дітям доводилося навчатися навіть у три зміни, настільки тісна школа. Звернулися до Президента, 1 листопада 2007-го за №6978/1/01-01/У одержали повідомлення з Рівненської ОДА, в якому нам написали про те, що, мовляв, обмеженість коштів субвенції, бюджету розвитку обласного бюджету на 2007 рік не задовольняють потребу у фінансуванні продовження спорудження раніше розпочатих об’єктів і що з цієї причини передбачити бюджетні кошти на будівництво нової школи у нашому селі немає можливості. Тобто, ввічливо відмовили.
— Тоді ми почали просити коштів на хоча б завершення одного з об’єктів у нашому селі, який міг би бути використаний як ще один корпус комплексу «школа-садок», — продовжує Федір Лепуга. — Нам тоді навіть кошти виділили на виготовлення документації та державну експертизу. Але на тому все і скінчилось, як нам пояснили, за браком фінансування. Виходить, пустили на вітер виділені державою кошти на документацію та експертизу, що, на мою думку, не по-господарськи. Тепер, якби ми наважилися повернутися до цього проекту, потрібно знову вносити зміни до нього, бо минуло чимало років, і вимоги змінились, знову проводити державну експертизу. А для цього знову потрібні кошти.
Але щось робити з розширенням школи у Кідрах таки потрібно. Бо катастрофічно не вистачає класних кімнат. Взимку уроки фізкультури проводять по два — три класи в спортивній залі або на дуже вузькому коридорі. Давно назріла потреба в другому кабінеті інформатики (години інформатики проводяться «нульовими», сьомими та восьмими уроками, бо класи діляться на групи). Навчальні кабінети давно об’єднані (наприклад, інформатики і математики; географії та історії; англійської мови і світової літератури). Немає приміщення для обладнання кабінетів етики, музичного мистецтва, образотворчого мистецтва, основ здоров’я, обслуговуючої праці, не кажучи вже про те, щоб створити робочі місця для всіх вчителів.
До речі, проблема з учнівськими місцями актуальна для бага-тьох поліських сіл Рівненщини, де високий рівень народжуваності. Заради справедливості, скажу, що у тому ж таки Володимирецькому районі нині, хоч і повільно, але будуються школи в селах Озерці і Степангород. Сподіваюсь, що влада, не чекаючи людського збурення, знайде спосіб, як розширити «шкільну рукавичку» і у Кідрах. Адже голова Рівненської ОДА Олексій Муляренко, виступаючи на відкритті нових дитсадків, груп, зазвичай привселюдно наголошує, що пріоритетом обласної влади є будівництво дитсадків і шкіл.

Кідри зі своєю пожежною командою

Кідри має вигідне географічне розташування. Від нього до райцентру Володимирця — вісімнадцять кілометрів, щоправда, бруківкою. Недалеко і до Дубровиці та Сарн. Однак в екстрених випадках, не дай Боже, пожежі, коли рахунок ведеться на хвилини, довго довелося б чекати пожежників. Тож коли розпався місцевий колгосп, Кідрівська сільська рада завбачливо прийняла на свій баланс пожежне депо і пожежну машину.
Довели до пуття у Кідрах й інші передані об’єкти. Один із колгоспних корпусів переобладнали під амбулаторію, зробили там добротний ремонт. Але у зв’язку з медичною реформою передали медзаклад на баланс району.
Стару контору колишнього колгоспу теж взяли на баланс, відремонтували. Тепер там дитсадок з короткотерміновим (тригодинним) перебуванням дітей, яких готують до школи.
Кідрівський сільський голова Федір Лепуга радіє кожному немовляті, яке з’явилося на світ у селі, бо вважає, що якщо народжуються діти, то у його села є майбутнє. А школу, сподівається, розширять — громада у цьому просить допомогти владу.

Олександра ЮРКОВА.
Фото надано мешканцями Кідрів.

Рівненська область.