У Німеччині відшумів карнавал. Вулицями міст і селищ пройшли святкові процесії. Карнавальні принци і принцеси, клоуни та інші ряджені, видершись на спеціальні візки, дотепно оформлені на злобу дня, вдосталь познущалися над дійсністю, як це тут заведено ще з часів середньовіччя.

Нинішня «п’ята пора року», як ще називають цей веселий період перед Великим постом, була особливо плідною, благо німецька політика дала «клоунському народцеві» (так називають учасників карнавалу) предостатньо матеріалу для глузувань.

Головна тема — це, звичайно, безуспішні поки що спроби сформувати уряд країни. Загальні вибори відбулися в Німеччині ще у вересні, але результати голосування виявилися такі, що виконувачці обов’язків канцлера Ангелі Меркель ніяк не вдається створити урядову коаліцію. Спочатку розвалилася так звана «ямайка» — за партійними кольорами — «чорні» християнські демократи, «жовті» ліберали і «зелені». Тепер, коли, здавалося б, соціал-демократи погодилися брати участь в уряді у рамках «великої коаліції» з християнськими демократами, на шляху довгоочікуваного врегулювання став партійний «базис». Так у Німеччині прийнято називати рядових членів партії, які, однак, повинні схвалювати або не схвалювати усі важливі рішення партійного керівництва, зокрема коаліційну угоду і розподіл портфелів у новому кабінеті.

От із портфелів і розпочався новий виток проблем. Справа в тому, що одразу після виборів до бундестагу голова СДПН Мартін Шульц публічно заявив, що ні за яких обставин не ввійде до уряду, очолюваного Ангелою Меркель. А тепер, після завершення коаліційних переговорів, він повідомив, що має намір передати головування в партії нинішній голові фракції СДПН у парламенті Андрії Налес і обійняти посаду міністра закордонних справ. Віце-канцлером при цьому повинен стати номінований на посаду міністра фінансів бургомістр Гамбурга Олаф Шольц.

Цей крок спричинив значне невдоволення не лише партійного базису, а й найбільшої земельної партійної організації у Північному Рейні-Вестфалії. Шульца звинуватили в тому, що він не тримає слова, а це в рамках партійної етики дорівнює політичному самогубству. З публічними звинуваченнями на його адресу виступив і нинішній міністр закордонних справ, колега по партії Зігмар Габріель. Однак це означало й кінець кар’єри самого міністра. В результаті в керівництві СДПН спостерігається повна плутанина. Базис соціал-демократів незадоволений тим, що через його голову намагаються призначити нового очільника партії Андрію Налес, яка не дуже популярна в масах. А Мартін Шульц офіційно оголосив про відставку з усіх посад і відмову від участі в майбутньому уряді.

На позицію голови партії претендують кілька осіб, зокрема й дві жінки, включаючи Налес. Це питання буде розглядатися на з’їзді партії 22 квітня. А до того часу кожен із 463 тисяч членів СДПН повинен письмово схвалити або не схвалити коаліційний договір обсягом у 177 сторінок убористого шрифту, що його було підписано з ХДС/ХСС. Оце приклад істинної партійної демократії, що базується, крім усього іншого, і на особистій відповідальності кожного члена організації!

Якщо договір буде відхилено, Німеччину чекають дострокові вибори і дуже нестабільні часи з регулярною зміною урядів, як ми це спостерігали у Бельгії, Італії та інших європейських країнах. Але, оскільки німецькі виборці найбільше побоюються саме нестабільності, є надія, що коаліційний договір партійним базисом усе ж таки буде прийнято.

Утім, і в лавах партії Меркель — розбрід і хитання. Їй так і не пробачили необдуману міграційну політику, в результаті якої країну заповнили сотні тисяч мігрантів, котрих навіть зареєструвати виявилося неймовірно тяжко. Крім того, Ангела Меркель так ретельно і успішно зачищала навколо себе можливих конкурентів, що зараз, коли з’явилася необхідність розділити з кимось із соратників тягар відповідальності, покластися їй зовсім нема на кого. Не випадково на Кельнському карнавалі її зобразили павуком «чорна вдова», що лежить на черепах з’їдених соратників — тут і Фрідріх Мерц, відомий партфункціонер, який пішов у приватний бізнес, і Крістіан Вульф, колишній президент країни, і Франк-Вальтер Штайнмайєр, нинішній глава держави.

На думку аналітиків, усувати конкурентів Меркель вчилася у свого політичного батька — багаторічного канцлера Гельмута Коля. Її навіть звинувачують у тому, що в тяжку хвилину, під час скандалу з партійним фінансуванням, вона не простягнула Колю руку допомоги.

Але справа не тільки в самій Меркель. Християнські демократи також переживають кризу. Як зауважив у своїй щотижневій колонці у газеті «Франкфуртер Нойє прессе» колишній керівник «Дойче Велле» Дітер Вайріх, привабливість партії визначається за широтою інтелектуального охоплення і якістю дискурсу. Майбутнє належить «партіям, що компетентно дискутують, а не об’єднанням для вибору канцлера».

У всякому разі, спроба поставити на «прохідну» фігуру в особі Мартіна Шульца привела соціал-демократів не у відомство канцлера, а, навпаки, поставила на межу політичної катастрофи, небезпека якої все ще існує. Карнавальні жартівники своєрідно відгукнулися на цю ситуацію, зобразивши Мартіна Шульца шматком м’яса, який перемелюють на фарш. Ще точніше було показано коаліційні переговори — у вигляді гойдалок, на яких сидять Меркель і Шульц.

Але якщо Мартін Шульц як політична фігура вже просто не існує, він став символом тотального провалу за чудових стартових можливостей — голова Європарламенту, голова Соціал-демократичної партії Німеччини, кандидат у канцлери, номінований міністр закордонних справ ФРН, то Ангела Меркель, навіть в разі її необрання канцлером на наступний період, «уся не помре».

Уже зараз подейкують про те, що Меркель може обійняти посаду генерального секретаря ООН. Аналітики вважають, що кращої кандидатури годі й знайти. І це ще раз підтверджує, що справжні таланти в політиці —- явище рідкісне, і вони не пропадають даремно.

Марія КОПИЛЕНКО,
заслужений журналіст України, директор Інституту Німеччини.