Звертаюся до депутатів Верховної Ради із пропозицією розробити суворо-каральний закон на захист рослин.
Чомусь про захист тварин говорять багато, а про рослини мовчать. Наприклад, у нас на Липській зрізали старезну акацію. Як згадаю, серце плаче, адже зелений листочок дає кисень, без якого гине все живе.
Після того на клаптику землі між будинками, за постановою комісії, зрізали тополі-пухівки. Дерева були старі, із випаленими дуплами у стовбурах. Їх зрізали задля безпеки перехожих.
Щоб відновити зелені насадження, рано навесні минулого року я замовила у ботанічному саду волоські горіхи, їстівну горобину, шовковицю. Під кожне деревце привезли по 50 кг елітної землі, бо на ділянці ґрунт був нікудишній, завалений будівельним сміттям. Дбайливо викопала поміж цеглин та скла ямки. З трепетом і любов’ю посадила деревця.
Сусіди дякували мені, бо розуміли, що кожен листочок виділяє хоч і маленьку, а все ж частку кисню в забруднене машинними вихлопами повітря столиці. До того ж сподівалися, що невдовзі діти-онуки ласуватимуть горіхами.
На початку жовтня працівники зеленбуду акуратно підв’язали до кілочків кожне деревце.
Але 27 жовтня усю мою працю знищили. Варвари викорчували все: п’ять горіхів, горобину, абрикосу, кущі бузку та жасмину. Рослини не просто вирубали, їх вирвали із землі разом із корінням і кілочками. Садила ж я все з офіційного письмового дозволу ЖЕКу. Мене приголомшив цей вчинок, я почуваюся морально знищеною...
Прошу не допустити подальшого нищення молодих дерев!
Пропоную розробити шкільну програму так, щоб діти знали, як таблицю множення, що рвати зелень, ламати дерева заборонено. Використовувати рослини можна тільки як їжу та ліки.
Потрібно розробити нову тарифну сітку оплати праці двірників: що більше дерев-кущів на ділянці, яку вони обслуговують, то вищою має бути зарплатня. Адже двірники доглядають за зеленими насадженнями. Восени у них взагалі багато роботи з опалим листям.
Необхідно ухвалити закон чи постанову уряду і карати за зрізані без дозволу дерева. Бо ще трошки — й у київському повітрі буде лишень машинний смог...
З повагою
Нінель КАСЬЯН,
пенсіонерка.
Київ.
