У такому велемовному заголовку сконцентровано найпомітнішу відмінність у сполучуваності слів приводити — призводити. Дуже часто через неврахування певних нюансів у значеннях цих дієслів припускаються прикрої помилки: уживають слово призводити в тих контекстах, де має використовуватися одиниця приводити. Наприклад, у реченні Стрімке збільшення акцизів призвело до зростання обсягів акцизних зборів за ІV квартал 2009 р. (з наук. літ.) словоформа призвело використана помилково, на її місці має бути привело.
Справді, на перший погляд, між дієсловами призводити та приводити (у значенні «доводити до якихось наслідків») начебто й немає істотної різниці. Проте це не так. В академічному одинадцятитомному «Словникові української мови» (1970—1980) дієслово призводити подане з кількома основними значеннями (рідкісні випадки слововживання не подаємо):
1) «доводити кого-небудь до якогось стану, переважно негативного»: Самотність призводить до розладу сну (із журн.); 2) «доводити кого-небудь до якогось рішучого вчинку»: Зрозуміло, що процес покріпачення селян призводив до опору (з підручника); 3) «бути причиною чого-небудь, переважно негативного»: Спрага золота призводить до біди і зла на світі (Ш. Руставелі, переклад М. Бажана); 4) «спричиняти наслідок, переважно негативний, своєї дії, впливу»: Полювання на очерет призводить до пожеж (із журн.).
До речі, дієслова спричиняти, спричинювати, спричинятися (до) також потрібно вживати тільки тоді, коли хочемо підкреслити, що певне явище, процес, дія викликали негативний наслідок: використання сили спричиняє поглиблення конфліктів; Дихейлонематоз може спричинювати масову загибель пташенят (з наук. літ); Потепління наприкінці льодовикової доби спричинилося до швидкого руйнування мерзлот (із журн.). Таке слововживання відповідає лексичній нормі сучасної української літературної мови. У різних стилях літературної мови ХІХ — першої половини ХХ ст. (а подекуди й у наш час) можна знайти використання дієслів спричиняти, спричинювати, спричинятися (до) разом з позитивними наслідками явища, процесу, дії, як-от:
Переворот у культурі, котрий вилився в глибоке зацікавлення філософією Арістотеля, спричинив інтерес до світського знання і розвитку науки (з наук. літ); «Товариство Лева» спричинилося до формування інших громадсько-політичних, історико-культурних та мистецьких товариств у західних областях України (з енциклопедії). Проте це факт історії розвитку мови, що не відповідає сучасній нормі літературного слововживання. З погляду сьогодення таке вживання варто розглядати як архаїзм.
Як бачимо, майже завжди дієслово призводити поєднується зі словами, що позначають негативний наслідок якогось явища, дії або процесу. Тому, коли хочемо підкреслити, що певне явище, процес, дія стали причиною якихось позитивних наслідків, маємо вживати дієслово приводити. Слово призводити використовуємо, щоб наголосити на негативних результатах (незнання норм літературної мови призводить до численних помилок під час складання іспитів).
Олександр СКОПНЕНКО, кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник, заступник директора з наукової роботи Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.
