Керівний склад «ДНР» ще не встиг пережити звільнення з посади «міністра» вугілля Е. Голенка та ще понад двох десятків його соратників, як прийшла інша новина: указом глави псевдореспубліки звільнено ще одного члена уряду — міністра освіти Л. Полякову.

Коментарі відставок доволі скупі. Звільнення головного вугільника пояснюється незадовільним керівництвом галузі. Воно й зрозуміло: звідки з’явитися задоволенню, якщо більшість шахт не діє й затоплюється ґрунтовими водами, що загрожує перерости в екологічну катастрофу. А те вугілля, що добувається, просто нікуди подіти, оскільки основні його споживачі перебувають на території України, яка навідріз відмовляється визнавати «ДНР» і, отже, торгувати з нею. Унаслідок цього в тих гірників, які ще працюють, із зарплатою великі проблеми. Але й у цій обстановці колишній міністр, як пишуть місцеві ЗМІ, зумів «полегшити» республіканську скарбницю на 100 мільйонів рублів. Щоправда, незрозуміло, куди він дів ці мільйони, чи просто їх поділили між собою його славні помічники? Та й ті він при-
власнював під мудрим керівництвом податкового міністра... Але чи винуваті в цьому лише вугільні командири? Адже не вони розв’язали цю війну, придумали «русский мир» з його корупцією й розкраданнями. Від цього нікуди не подітися, якщо «держава» будується за образом і подобою радянської.

Ну а що стосується міністра освіти, то тут поки що з коментарями не густо.

Узагалі, у внутрішній політиці досвід пріснопам’ятного генералісимуса, будівничого соціалістичної держави, є прикладом. Той, не дуже мудруючи, прибирав потенційних суперників. Пристрілив одного в коридорі, а потім звалив усю провину на підступ міжнародного імперіалізму. Іншого вигнав геть із країни, а потім тюкнув сокиркою, щоб не заважав будувати соціалізм. У «ДНР» теж не заморочуються пошуками винуватців. Підірвали в ліфті занадто авторитетного Моторолу, а пояснили це дією української диверсійно-розвідувальної групи. Все одно перевіряти ніхто не буде, так це чи ні. Зійшло. І вбивство іншого занадто крутого командира теж тим само пояснили. Знайомий сталінський почерк, чи не так? Багато він у такий спосіб відправив учорашніх товаришів, як казали стародавні греки, до царства Аїда. Соратники глави «ДНР» нині, напевно, гадають: хто наступний?

Як казав відомий прокурор Вишинський, «дайте мені кобилу, а хвіст я їй пришию».

Донецьк.

Мал. автора.