У славному місті Дніпрі, як, власне, і скрізь по Україні, проблеми з комунальними послугами були завжди, більшою або меншою мірою. У тому числі це стосувалося і обслуговування будинків. Дорікань із боку мешканців на роботу ЖЕКів вистачало. Справедливості заради слід зазначити, що деякі з них зі своїми обов’язками справлялися непогано, підводили лише неплатежі населення й економічно необґрунтовані тарифи, межу яких місцева влада намагалася тримати на прийнятному для населення рівні. Начальники ЖЕКів стверджували, що якби грошові надходження збільшилися, вони змогли б розв’язати всі проблеми мешканців. Але згодом ставлення місцевої влади стало змінюватися. Дедалі частіше говорили про необхідність створення ОСББ і скасування, у перспективі, всіх ЖЕКів як класу.
У деяких будинках за створення ОСББ узялися охоче, і навіть досягли успіху. Але основна маса жителів розуміла, що такий крок може призвести до великих проблем. Особливо важко самостійно утримувати старі будинки, до того ж якщо в них мешкає кілька малозабезпечених родин, які не в змозі оплатити необхідний тариф. За словами начальника управління житлового господарства Дніпра Владислава Грицая, фактично всі шість тисяч будинків, що перебувають у комунальній власності, потребують того чи іншого ремонту, у тому числі навіть зведені лише кілька років тому.
Усе за законом
Тому, незважаючи на посилену пропаганду повсюдного створення ОСББ, у місті за кілька років їх утворилося всього трохи більше тисячі. Але і з ними виникли проблеми. З’ясувалося, що деякі були створені якимись шахраями без згоди мешканців, а деякі захотіли відмовитися від уже наявних ОСББ і знову повернутися до своїх рідних ЖЕКів.
— Судячи із ситуації, нам уже треба поруч із відділом з відкриття ОСББ організувати ще один відділ — з їх закриття, — зазначив Владислав Грицай. — В 2017 році закрилися перші п’ять ОСББ із понад тисячі, потім до нас із цього приводу прийшли ще двоє, ще десять-п’ятнадцять, наскільки мені відомо, уже в процесі закриття. Деякі протрималися кілька років, деякі були створені порівняно нещодавно, але вирішили закритися, коли зрозуміли, що треба працювати, а не просто базікати. Починаючи з того, що відкривати рахунок, вести бухгалтерію тощо... Найпростіше закрити ОСББ, поки вони не вели господарську діяльність, не було руху по рахунках.
І тут на допомогу місцевій владі прийшов прийнятий Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». Його було ухвалено ще 2015-го, але жителям Дніпра це гукнулося тільки зараз. У законі чорним по білому написано, що коли мешканці будинку не створять ОСББ або самостійно не виберуть собі замість ЖЕКу іншого управителя, то міська влада призначить їм того, кого вона сама вибере на конкурсній основі. У Дніпрі такий конкурс із обслуговування житлових будинків виграли кілька підприємств — КП «Житлове господарство Самарського району», яке тепер повинне обслуговувати одну половину міста — 3 райони, і КП «Житлосервіс-2» — обслуговує 5 районів, що залишилися. А третє підприємство — КП «Житлосервіс-5» — гуртожитки.
Результати конкурсу 28 грудня минулого року виконком затвердив, а заодно й прийняв рішення № 1043, яким затвердив нові тарифи з 1 січня 2018 року. Мешканці спокійно почали відзначати Новорічні свята, не очікуючи підступу. Ні, всі добре знали, що ЖЕКів уже не буде, що їх замінять якісь керуючі компанії, що напевно знову підвищать тариф, але такого очікувати не могли. Протягом тижня між Новим роком і Різдвом на дверях під’їздів почали з’являтися оголошення призначених управителів щодо нових тарифів. І святковий настрій мешканців одразу вивітрився. Як з’ясувалося, нові тарифи перевищували попередні, ні багато ні мало, в 2,5—3 рази. Але це в середньому. У деяких будинках стрибок був ще більшим.
Як пояснювали вже після свят представники міської влади, таке різке підвищення відбулося лише в будинках, де є ліфти. Просто керуючі компанії об’єднали свій тариф за обслуговування будинку з тарифом за обслуговування ліфта, тобто замість двох тарифів утворився один, тому він такий високий. Плюс до цього подорожчала електроенергія, підвищилася мінімальна заробітна плата — усе це й стало причиною збільшення квартплати.
Попередні тарифи були затверджені виконкомом лише рік тому — у листопаді 2016-го. Тоді їх було підвищено з 1,60—1,80 грн за квадратний метр квартири в середньому до 2,50—2,70 грн. А тепер по кожному із двох підприємств тариф становить 6,50—6,72 грн.
Чому став один тариф замість двох
Ліфти також обслуговували підприємства, що виграли конкурс. Але, як пояснив заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів, директор департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради Михайло Лисенко, деякі з них виконували свою роботу дуже погано. Ліфти стояли, однак влада міста не мала змоги розлучитися з такими підприємствами, бо вони офіційно перемогли на конкурсі й повинні працювати 5 років, хай навіть абияк. Тепер же ці підприємства залучатиме до роботи керуюча компанія, і в договорі передбачено: якщо зупиниться понад 7% ліфтів, що обслуговуються, з підприємством розривають договір і замість нього працюватиме інше. Тому надалі не доведеться судитися або організовувати нові конкурси. Не справляється — за місяць попередили й вигнали. Тож тепер зазначені вище керуючі компанії визначають, хто займається обслуговуванням ліфтів у будинках, але здавалося, що саме ліфтовики й визначать свій тариф, як комунальники на конкурсі. Але, як з’ясувалося, це не так.
А якщо вартість послуг перевірити
Як відомо, Дніпро — один із промислових і наукових центрів України. Тобто тут проживає чимало освічених людей, висококваліфікованих фахівців, які здивувалися такому незвичайному зростанню тарифів. Наприклад, мешканець будинку на центральному проспекті міста академік Академії будівництва України, пенсіонер Марк Монін. Річ у тім, що він ще раніше потурбувався, щоб у його будинку було установлено окремий лічильник електроенергії персонально для ліфта, що дає змогу точно підрахувати витрати на його обслуговування. Особисті розрахунки академіка показали, що цей тариф має становити не більше 2,25 грн із одного квадратного метра площі квартири. Але новий тариф обслуговуючого підприємства ТОВ ПТО «Дніпро-ліфт» уже було установлено на рівні 2,50 грн. Коли п. Монін приїхав на це підприємство, йому пояснили, що тепер там не встановлюють тариф —це робить управитель будинку, тобто КП «Житлосервіс-2». А коли п. Монін прибув у КП «Житлосервіс-2», там із його розрахунками погодилися й одразу знизили тариф із 2,50 грн, до 2,25 грн.
Але академік на цьому не зупинився. Він також сприйняв усі доводи про підвищення мінімальної зарплати, вартість електроенергії, матеріалів тощо і перерахував тариф на обслуговування будинку. У нього вийшло, що замість уже затвердженого тарифу в розмірі 6,88 грн він повинен становити 3,45 грн за 1 кв. м. Тобто практично удвічі менше. І що дивно, економісти КП «Житлосервіс-2» із цими розрахунками теж погодилися. Насамперед впадає в око те, що в складових тарифу по всіх будинках з’явився рядок «винагорода управителю», яка тепер стає мешканцям у 24% від загальної вартості послуг. Комунальники пояснюють тим, що це компенсація виключених тепер з усіх видів послуг накладних витрат у розмірі 30%. Але, як зазначає Марк Монін, навіть якщо повернути всі накладні витрати, то вони становитимуть менше 10%, але аж ніяк не 24%. Тому із цими його доводами погодилися й тариф знизили. Ось так!
Річ у тім, що в Законі України «Про житлово-комунальні послуги» у п. 3 ст. 10 зазначається: винагорода управителю визначається за згодою сторін, до того ж ця винагорода ніяк не обмежена, наприклад, не зазначено, що встановлюється не більше певного відсотка. І це розв’язує руки комунальникам і місцевій владі, адже договір на керування в цьому разі укладається не між мешканцями й управителем, який переміг у конкурсі, а між цим управителем і міською владою. Тому винагорода й стала більшою за накладні витрати.
І це при тому, що кількість послуг за роки незалежності України серйозно зменшилася. Уже багато хто забув, а багато хто і не знає, що ще на початку 90-х ЖЕКи відповідали також за стан квартир і комунікацій, які через них проходили, — водопровід, систему опалення тощо. Наприклад, сантехніки ЖЕКу міняли батареї й труби безпосередньо у квартирах, а електрики — електропроводку. А ще раніше робили ремонти не тільки будинків, а й квартир. Сьогодні важко уявити, але в радянські часи ЖЕКи навіть міняли у квартирах газові колонки(!). Щоправда, не відразу, згідно із чергою, і все це зовсім безплатно, тільки за квартплату. Тепер усе це мешканці мають робити за свій рахунок.
Виникає запитання: а як же нараховані тарифи в будинках, у яких не проживають академіки? Проте там також запідозрили недобре. Причому навіть люди, котрі не мають вищої освіти. Адже з давніх часів квартплата розраховувалася, виходячи із поверховості будинку, розміру прибудинкової території тощо. А цього разу, схоже, усі будинки пустили під один гребінець. Наприклад, на вул. Караваєва є багато малоповерхових будинків 50-х років минулого століття, у них ніколи не було ліфтів. Однак, як випливає із оголошення нового управителя (КП «Житлосервіс-2»), тариф збільшився до 6,72 грн, хоча ще в грудні становив 1,37 грн. Тобто виріс аж в 4,9 разу. Так сталося, наприклад, із чотириповерховими будинками № 28, № 3. Там тепер практично такий само тариф, як у будинку в академіка Моніна, але в нього будинок з ліфтом, а у чотириповерхівках ліфта ніколи не було. І в цьому важко знайти хоч якусь логіку.
Нарікайте на себе
Тепер у керівників комунальних служб міста відповідь одна: мешканцям було дано півтора року на те, щоб вони створили у своїх будинках ОСББ. Або ж обрали керуючу компанію чи управителя самостійно. За тих, хто цього не зробив, рішення прийняла міська рада. А якщо мешканцям це не подобається, вони можуть створити ОСББ або вибрати собі управителя на власний розсуд. А підвищення тарифу вважається цілком виправданим. Словом, нарікайте на себе. Тож до основної маси будинків поставилися за принципом — геть з-перед очей, і ЖЕКи скасували.
Тобто не мудруючи лукаво, людям підвищили тариф, тим самим змусивши йти в ОСББ і брати обслуговування будинків під свою відповідальність, адже, наскільки можна зрозуміти, в інших компаній, які не перемогли на конкурсі, умови ще гірші, а тарифи вищі. Тож знайти більш «гарну» компанію в Дніпрі вже не можна.
Мимоволі виникає ще одне запитання: чому міська влада прийняла умови підприємств, що виграли на конкурсі та запропонували підвищення тарифу всім підряд, не обтяжуючи себе скрупульозними розрахунками по кожному будинку? Якщо розрахунки зробили зі стелі, отже, ці компанії не можна було визнати переможцями конкурсу, навіть коли не було нікого кращого. Мали призначити новий конкурс, щоб знайти більш відповідальних людей, а поки діяли б ті самі ЖЕКи, адже при таких тарифах вони змогли б працювати набагато краще, навіщо ж було городити город, проводити конкурси і руйнувати те, що вже було? Тарифи ЖЕКів, принаймні, перевіряли. Все це разом узяте наводить жителів міста на погані думки.
У грудні 2017-го сесія міськради прийняла рішення виділити з бюджету міста 200 млн грн на підвищення зарплат робітникам комунальних підприємств протягом року. Це було продиктовано бажанням влади залучити кадри. Річ у тім, що на цих підприємствах катастрофічно не вистачало робочих рук. У результаті з 1 січня 2018-го комунальникам почали платити зарплату мінімум на 15% більше. А двірникам навіть пообіцяли надавати житло в гуртожитках. Деякі городяни впевнені, що такий великий стрибок квартплати зроблений для того, щоб за рахунок мешканців забезпечити надходження у бюджет тих самих 200 млн грн, виділених на підвищення зарплат. Наприклад, тільки КП «Житлосервіс-2» обслуговує тепер приблизно 7 млн квадратних метрів житла. Якщо їх помножити на 0,79 коп., які закладені в тарифі на винагороду управителів, то вийде 5,5 млн грн, а на рік це становитиме понад 66 млн. А як зазначено вище, КП «Житлове господарство Самарського району» обслуговує не три, а п’ять районів міста, плюс гуртожитки, і може вийти зіставна сума.
Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.
Підготував наш новий власний кореспондент у Дніпропетровській області
ДЬОМУШКІН Вадим Юрійович,
тел. (067) 568—30—46.
