Яка армійська військова спеціальність вважається «блатною» серед рядових бійців? Оператор РЛС (радіолокаційної станції), механік-водій танка, шофер, артилерист, планшетист, радист, мінометник, кулеметник... Не знаю, як зараз, але тоді, коли, за часів СРСР, я відбував військову повинність, виконував свій священний обов’язок, солдати строкової служби намагалися прилаштуватися свинопасом, хліборізом, поштарем, художником при політвідділі чи штабі тощо... Звичайно, всі ці «посади» — позаштатні. «Блатні» мали певні переваги перед рештою. Приміром, поштар щодня мав змогу дихати цивільним життям, відвідуючи вузол зв’язку. У хліборіза завжди була лишня пайка хліба з маслом. Свинопас взагалі більше тримався свинарника, ніж казарми. Що вже тоді казати про художника, який у цейтноті оформляв ленінську кімнату. До сказаного варто додати, — як військові спеціалісти більшість із них була ніякою.
Так от: у мого армійського побратима Василя Витязя — командира взводу зв’язку кадрированого радіотехнічного батальйону, таких блатних було піввзводу. Решта піввзводу — вакансії, бо кадрировані підрозділи наповнюються кадрами лише на випадок війни. Тож бойові завдання моєму побратиму доводилося виконувати, покладаючись на вишкіл свинопаса, хліборіза, любителя хильнуть художника... Щоправда, були серед підлеглих Витязя і висококласні воїни. Вони були задіяні під саму зав’язку — бойове чергування, навчання, караульна служба, профілактичні роботи на техніці тощо...
Сам Вася крутився як білка в колесі. Маючи такий штат вундеркіндів, старший лейтенант Витязь частенько виконував технічні роботи, які входили до обов’язків рядового воїна. А відтак, у нього катастрофічно не вистачало часу на виконання своїх технічних обов’язків офіцера. Відкрию військову таємницю. Окрім радіозв’язку, між такими підрозділами, як наш, і командним пунктом бригади діяв і дротовий зв’язок. Проте у нашому випадку він був відсутній, бо у Васі руки не доходили ліквідувати несправність за межами військової частини. Комбат не раз шпинав за це Василя. Якби міг, то в ложці води утопив би. Добряче таки Вася за шкуру йому сала залив. Наближалися військові навчання. Комбат скаженів. Вася посилався на завантаженість. Отримав догану. Але і це не подіяло. Мовляв, уже рік ніхто не користувався дротовим зв’язком. Тож — пронесе...
Не пронесло. У розпал навчань комбриг дав команду нашому підрозділу перейти на дротовий зв’язок. Літака «зелених» ми бачили на екранах локаторів і вели, а от передати його координати на КП бригади зрештою не могли. Тираду «ніжних і ласкавих» слів, яку видав комбат на адресу Василя, я ніколи більше у своєму житті не чув. Не дочекавшись зв’язку з батальйоном, зателефонував комбриг... Його тираду ми не чули, бо комбат надто щільно прижимав слухавку до вуха. Але судячи з того, як швидко змокріла сорочка на комбатові, як його добряче кинуло в гарячку, комбриг також взяв високу ноту... На КП батальйону запанувала гнітюча обстановка. Комбат щось бубонів, виправдовуючись, потім мовчки передав трубку Витязю. Ну все, буде й небу жарко. Кінець фраєру. Але голими руками Васю не взяти.
«Старший лейтенант Витязь, командир взводу зв’язку, — представився Василь і видав, навіть оком не моргнувши. — Рівно 37 хвилин тому п’яний тракторист місцевого колгоспу пошкодив кабель зв’язку. У нас форс-мажорні обставини. Місце аварії встановлено. Згідно з інструкцією, ми вкладаємось у норматив, відведений для ліквідації подібного НП. Ремонтна бригада в повному облаштуванні вже на лінії...» (????) Не інакше як Вася блекоти об’ївся. Яка ремонтна бригада?... Свинопас, хліборіз, художник... Яке облаштування?.. Вила, ніж, пензлик... Вася вскочив у автомобіль комбата і помчав у районний вузол зв’язку. На заміну зіпсованої деталі знадобилося п’ять хвилин... Голова у старлея не лише для шапки.
Але Вася, вражий син, піймав кураж. Повернувшись на КП, він зателефонував комбригу. Так і так. Несправність ліквідовано. У норматив вклалися. Мої бійці заслуговують заохочення, заламав ціну Василь. «Не тільки воїни, а й їхній командир. Старший лейтенант Витязь, оголошую вам подяку», — переключившись на голосний зв’язок, виніс свій вердикт комбриг.
Якщо боїшся — не роби, а зробивши — не бійся. Сміливого куля не бере, а нагорода чекає. Ось така армійська історія.
Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.
