Останнім часом в Україні активізувалися процеси, що можуть значно ускладнити повернення коштів кредиторам збанкрутілих банків. Такими побоюваннями вчора у Києві під час прес-конференції ділилися керівники Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО).
Найбільше нарікали на недосконалу судову систему. За словами директора-розпорядника Андрія Оленчика, зокрема, по 11 банкам суди винесли рішення про те, що Нацбанк неправомірно визнав їх неплатоспроможними. «Це не означає, що ці банки відновлять роботу, повернуться на ринок. Отримати ліцензію від НБУ їм не вдасться за жодних обставин», — пояснює він. Проте для колишніх власників цих фінустанов такі рішення означають, по-перше, що вони зможуть уникнути відповідальності за доведення банків до банкрутства, а по-друге, можливість повернути нерозпродані активи. Й ось у цьому моменті важливо підкреслити, що коли банк визнається банкрутом, то саме з продажу його активів і виплачують компенсації вкладникам і кредиторам. А звідки брати гроші, якщо ФГВФО більше не розпоряджається цими активами?
Інша істотна проблема, що постала перед чиновниками фонду, — відверте зволікання з розслідуванням доведення до неплатоспроможності фінустанов співробітниками й акціонерами. На прикладі банку «Хрещатик» Андрій Оленчик розповів про те, що за кілька днів до оголошення про неплатоспроможність з банку було виведено активів на 6,9 млрд грн. Нині колишні акціонери та пов’язані особи через суди намагаються легітимізувати проведені оборудки й тим самим позбавляють вкладників «200+» (кредиторів 4-ї черги, які заявили вимоги на суму 1,1 млрд грн) шансів отримати свої кошти.
Нині фонд виплатив колишнім вкладникам «Хрещатику» 2,7 млрд грн відшкодування, проте за рахунок продажу активів банку вдалося повернути лише 800 мільйонів грн. Якщо ж «зацікавленим сторонам» взагалі вдасться оскаржити правомірність виведення банку з ринку — розрахунок із кредиторами фактично буде заблокований, а тягар повернення виплачених фондом коштів ляже на плечі державного бюджету.
Маргарита СОКОЛОВСЬКА.
