Заклопотаний лікар поспішав вулицею міста. Раптом незнайомий малюк радісно вигукнув: «Петю, привіт!» Лікар здивувався. Так, його звуть Петро Степанович, але малого він уперше бачить!..
На знімку: професор доктор медичних наук Петро Русак.
Ситуацію прояснили дещо зніяковілі батьки хлопчика.
Вони довго не могли мати дітей. Коли народився довгоочікуваний синочок — щастю не було меж... Та за кілька днів приголомшливий вирок лікарів: у малюка вроджена вада — непрохідність кишківника. Він не може їсти, отже, не може й жити...
Немовля взялися врятувати в Житомирській обласній дитячій лікарні. Тут серед перших в Україні навчилися оперувати новонароджених. За маленького Сашка взявся Петро Степанович Русак. Завдяки його майстерності операція пройшла вдало, й через кілька тижнів малого виписали додому. А про успіхи житомирських хірургів в оперуванні дво-тритижневих немовлят із вродженими вадами заговорила вся Україна, і не тільки. Бо з десяти таких приречених дітей, за всеукраїнською статистикою, після операції виживало 5—6, а в Петра Степановича — 7—8...
Не забули цей випадок батьки маленького Сашка. Поряд із ліжечком дитини вони поставили фото Русака... Тож коли їхні дороги перетнулися, маленький Сашко впізнав свого рятівника.
Нині Сашкові вже за двадцять. Його батьки та родина Русаків дружать, часто зустрічаються. Їхні розмови нерідко зводяться до одного: дай Боже, щоб усі хірургічні операції завершувалися успішно...
А життя часто підкидає такі випадки, що їх навіть уявити страшно і згадувати — моторошно...
Якось бригаду кращих спеціалістів з обласної дитячої терміново викликали в район: там п’ятилітній малюк випадково ножем пробив собі серце... Добре, що встигли довезти хлопчика до районної лікарні. А вже там за нього взявся Петро Степанович з іншими лікарями...
Звичайно, в обласній лікарні й апаратура краща, і персонал до складних випадків звик. Але до Житомира дитину могли і не довезти. Петро Степанович ніколи не забуде, як пульсувало в його руках маленьке серце, коли він виймав ножа і зашивав наскрізну рану.
...У Житомирській обласній дитячій лікарні Петро Степанович Русак почав працювати невдовзі після її відкриття. Успішно оперував не тільки складних хворих, а й новонароджених. Саме тут одними з перших в Україні успішно опанували дитячу лапароскопію — операцію без скальпеля. В усьому цьому — велика праця й Петра Степановича Русака. Недарма ж він став професором медицини в місті, де нема медичних вищих навчальних закладів, — чи не єдиний випадок в Україні, став завідувати філією кафедри дитячої хірургії Національної медичної академії післядипломної освіти.
Мати таке визнання колег, звичайно ж, дуже приємно. Та чи не найвищою нагородою Петро Степанович вважає визнання своїх пацієнтів. Один з них написав, що можливо, і не буде лікарем. Але чесним, порядним і добрим до людей, як Петро Степанович, буде обов’язково...
Людмила НАТИКАЧ,
заслужений журналіст України.
Фото надане героєм розповіді.
Житомир.
