Віче скорботи з нагоди вшанування пам’яті жертв Закерзоння під час воєн, депортацій, антиукраїнського терору відбувся 29 квітня в Луцьку. Захід приурочено черговим роковинам операції «Вісла» з виселення сотень тисяч українців Західної Бойківщини, Холмщини, Лемківщини, Посяння, Підляшшя на територію західної та північної Польщі, розпочатої владою цієї країни 28 квітня 1947 року.
Учасники віче покладають квіти до підніжжя пам’ятника
жертвам репресій українців Закерзоння.
Традиційним місцем проведення віче став споруджений на меморіалі «Вічної слави» в Луцьку пам’ятник жертвам репресій українців Закерзоння. На захід цього недільного дня прийшли ті, хто понад 70 років тому був вимушений залишити рідну землю, їхні діти та внуки. Волинь прийняла у повоєнний час десятки тисяч наших нещасних людей. Їхали сюди навіть ті, кого влада направляла у східні та південні області України. Поселяючись на Волині, від якої Холмщину відділяє неширокий тут Західний Буг, їм здавалося, що з часом легше буде повернутися на батьківську землю.
Переселенням те, що відбувалося в 1947 році, назвати важко. Людей просто брутально виганяли, витісняли із землі їхніх пращурів.
Так, 28 квітня 1947 року о четвертій годині ранку шість польських дивізій та відділи Корпусу Безпеченьства Публічного (назва органів польської служби безпеки) оточили території, на яких компактно проживало українське населення. Водночас відділи НКВС і чехословацької армії заблокували східні і південні кордони Польської республіки від Бреста до Нового Сонча. Операцію «Вісла» проводили під безпосереднім керівництвом міністра оборони Польської республіки маршала Р. Жимерські та генерала С. Моссора. А вже наступного дня, 29 квітня, зі станції Куляшне вирушає перший транспорт з виселенцями із села Должиці Сяніцького повіту...
А початком свого вигнання з етнічних українських земель вихідці з Холмщини вважають 9 вересня 1944 року, коли в Любліні Польський комітет національного визволення (ПКНВ) уклав ідентичні майже міжнародні угоди з трьома радянськими республіками: БРСР, УРСР і Литовською РСР. Офіційна назва договору між ПНР і УРСР — «Угода між Урядом Української РСР і Польським комітетом національного визволення про евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян з території УРСР». З польського боку договір підписав голова ПКНВ Едвард Осубка-Моравський, з українського — голова Ради народних комісарів УРСР Микита Хрущов. Договір надавав можливість виїзду українцям, білорусам, росіянам в УРСР і повернення до Польщі поляків та євреїв, які станом на 17 вересня 1939 року були громадянами Польської держави.
А розпочалося віче поминальною літією, яку відправив настоятель храму Холмської ікони Божої Матері, декан Луцького міського деканату митрофорний протоієрей отець Михайло Онищук. Звертаючись до присутніх з проповіддю, він нагадав крилатий вислів про те, що світом керує та рука, яка гойдає колиску. Він закликав вірян виховувати та любити дітей, аби на таких заходах було якомога більше молоді.
Перед присутніми також виступили виконувач обов’язків луцького міського голови Григорій Пустовіт, заступник голови обласної ради Роман Карпюк.
Хорова капела «Дзвони Холмщини» виконала народну пісню «Зоре наша вечірняя», під звуки якої до підніжжя пам’ятника лягли живі квіти.
Заступник голови Волинського обласного ветеранського громадсько-культурного товариства «Холмщина» Людмила Вальчук зачитала звернення до Голови Верховної Ради Андрія Парубія.
Автори звернення вимагають підтримки на державному рівні щорічного вшанування пам’яті жертв серед етнічних українців Закерзоння в часи та після Другої світової війни. А також закликають провести парламентські слухання щодо трагедії українців Закерзоння, дати правову оцінку тим подіям, надати статус депортованих та забезпечити їм соціальний захист.
Разом з тим учасники віче говорили про необхідність знаходити порозуміння із сусідніми країнами, аби майбутнє приносило добро, а не розбрат.
Максим СОЛОНЕНКО.
Фото автора.
Волинська область.
