В Одеському центрі української культури 19 квітня 2018 року урочисто вручено премії імені Ростислава Палецького майстрам народного мистецтва, роботи яких виділяються автентичністю та високою професійною майстерністю, а також людям, які зробили визначний внесок у розвиток традиційного народного мистецтва. Цього року лауреатами стали: в номінації «Науково-дослідницька праця та популяризація національного народного мистецтва» — громадська діячка Софія Шеренгова (Одеса), в номінації «Художня тканина» — вишивальниця Валентина Штельмах (Чорноморськ); у номінації «Декоративне та народне малярство» — художник розпису по тканині Аліна Болохова (Іванівка); в номінації «Художні вироби з природніх матеріалів» — одеська фірма «Alis-K», що виробляє унікальні елітні українські мініатюрні сувеніри з фарфору (керівник — Сергій Воронов).
Усі ці майстри продовжують справу славетного художника, заслуженого майстра народної творчості України, якому б цього року виповнилось 86 літ.
Дитинство його минуло в мальовничому селі Коханівка Ананьївського району на Одещині. Саме там у його серці висіялись зерна любові до рідного краю та культури. То був чудовий світ, окреслений віковічними дубами, в’юнкою річкою Журівкою, озвучений пташиними та маминими співами. Саме в батьківській хаті малий Ростислав уперше побачив розмальоване татом домашнє начиння — скрині, стільці, розписану маминими руками піч, надвіконня, вишиті нею рушники.
Любов до рідного дому та рідної Коханівки Ростислав Палецький проніс через усе життя. «Людина, вихована на прекрасному, ніколи не може зробити щось зле, нехороше. Ну, бачите, це така закономірність у природі», — скаже Ростислав Палецький значно пізніше.
Малювати він почав змалечку. І робив це фанатично й натхненно — на всьому, що трапиться під руку. Працюючи вже колгоспним художником у сусідньому селі Троїцькому, він сформував власну мистецьку стилістику декоративно-ужиткового розпису. З часом його роботи вітчизняні урядовці почали дарувати дипломатичним делегаціям та музеям Польщі, Болгарії, Німеччини, Росії, Чехії та Японії. Їхня унікальність та колоритність дивували весь мистецький світ Європи.
А він залишався простим, скромним художником і прагнув лише одного — вільно творити.
Але митці, котрі відчували свою причетність до української культури, були небезпечні для радянської системи. «Мистецтвознавці» з КДБ приписали йому «тенденцію сповзання до націоналізму». Мовляв, краще малюй не козаків, а флору та фауну. Йому фактично заборонили організацію виставок, відсторонили від роботи в дитячій студії декоративного розпису. У видавництві «Мистецтво» припинилась робота над його альбомом, а Спілка художників «загубила» його документи.
7 березня 1978 року у власній хаті Ростислав Палецький був убитий невідомими злочинцями. Його знайшли з проламаним черепом. За офіційною версією Палецький «був нетверезий, упав і вдарився». З творчої спадщини (понад 2000 творів) лише невелику частину зберегли його друзі та родичі.
Але, як і все справжнє й талановите, його справа не пропала. Традиції його школи живопису продовжують земляки. Ціла плеяда митців — Лариса Бабінець, Микола Притикін, Олександр Гаркавченко та інші — сприйнявши його зачудування цим світом, переосмислили та перелили у власні твори. Його ім’я збережене на меморіальній дошці, встановленій за ініціативи ананьївського музею, місцевих художників та представників козацтва у рідній школі Палецького в с. Коханівка.
У 2016 році за допомогою благодійників при Ананьївському історико-художньому музеї ім. Є. Столиці відкрито дитячу студію декоративного розпису «Квіти Палецького». Займається з учнями художниця Наталя Шхалахова-Бєлякова, яка вже кілька літ працює під впливом робіт Палецького і є дипломантом фестивалю його імені в Любашівці.
А щорічна премія, що носить його ім’я, допомагає не просто зберігати чистий творчий дух художника, а й розвивати та втілювати його ідеї у нових роботах майстрів народного мистецтва.
Ярослава РІЗНИКОВА.
Фото надано автором.
