Коли ви потрапите у фойє будинку редакції газети «Голос України», то вашу увагу обов’язково привернуть стенди зі спортивною тематикою. Одразу стає зрозуміло — у колективі дружать зі спортом, зокрема з футболом. І дружать успішно. Це промовисто засвідчують численні трофеї і нагороди: кубки, грамоти, дипломи, медалі, фото- графії тощо. Географія перемог вражає, так само, як титули переможених суперників.
А почалося все з футзальних матчів між собою працівників редакції. В обідню перерву. З часом без футболу день роком став. Коли накачали м’язи, зігралися, відчули, що хлопці виросли з коротких штанців, то постало питання про вихід на позаредакційну орбіту. Сказано — зроблено. У рамках Днів «Голосу України» на Волині влітку 2000 року у Луцьку було заплановано футбольний турнір. За участю трьох команд — збірної місцевих журналістів, збірної чиновників 
облдержадміністрації, команди «Голосу України». Від редакції відповідальним за проведення цих заходів було призначено парламентського оглядача, куратора регіону, уродженця Волині Володимира Королюка. Першу зустріч з місцевими чиновниками столичні журналісти виграли. Перший гол на виїзді, на чужому полі у ворота своїх земляків забив саме Володимир Королюк. Навік вписавши своє ім’я у футбольну історію «Голосу». У другому матчі з луцькими колегами «голосоукраїнці» на останніх хвилинах через грубу помилку того ж таки Королюка втратили перемогу. Нічия. Але за рахунок кращої різниці забитих і пропущених м’ячів «голосоукраїнці» посіли перше місце.
Вдруге своє ім’я у футбольну історію газети В. Королюк вписав 2008-го. Саме цього року завідувач кормережею редакції Віктор Нікіпєлов відзначав своє шестидесятиріччя. У рамках святкування ювілею керівництво редакції запропонувало провести футбольний матч між жінками і чоловіками редакції на Кубок Нікіпєлова. Якщо віковий ценз жінок не обмежувався, то чоловіки мали представляти старшу вікову групу. Звідціля і назва команди — «Добрі черевця». Чоловіки домовилися між собою у силову боротьбу не вступати, перемогу здобути за рахунок техніки. Негоже, все-таки, працювати плечима, відштовхуючи від м’яча представниць слабої статі. Лише один В. Королюк, розкидаючи жінок, як навіжений рвався до воріт суперника. Бодай би він скис. Ти йому плюй межи очі, а він каже — дощ іде! На зауваження не реагував. Тож і не дивно, що саме він першим відзначився голом у ворота суперниць. Щоправда, досить швидко дівчата зрівняли рахунок і вийшли вперед. 2:1 — так закінчився цей матч.
Ну і третій епізод, дотично пов’язаний з футболом і напряму з Королюком. Напередодні нашої з ним поїздки у Луцьк на святкування ювілею одного з очільників області Володимир сильно травмувався під час внутрішнього футбольного матчу. Що робити? Багато питань під час поїздки були зав’язані саме на ньому. А накульгував він досить сильно. Рішення було за ним... Їдемо, — вирішив травмований. Без нашого Гриця й вода не освятиться. У будинок облдержадміністрації ми його майже заносили. У залу, де був фуршет, він добрався сам. Увечері в готелі мені треба було уточнити маршрут поїздки. Готельний номер, де поселився колега, відлунював пустотою і тишею. Де шукати господаря? Я спустився в ресторан. Їдять його мухи. Перше, на що звернув увагу, — танцюючий Королюк з однокласницею на... руках. Так він відрекомендував мені жіночку. О, дивовижна сила футболу... Куди й біль подівся, коли й небові жарко.
І насамкінець — далеко не повний перелік команд, яких перемогли «голосоукраїнці». Призер чемпіонату Європи серед поліцейських команд — команда УВС МВС Хмельницької області, команда Львівського університету фізкультури, Білоцерківського та Сумського аграрних університетів, збірна чернігівських вишів, команда Закарпатської облдержадміністрації. Всього понад 30 команд. Як умієм, так і пієм.

Леонід БРОВЧЕНКО.