У дитячій поліклініці видали Договір з педіатром, щоб ми заповнили його вдома. І дітей дуже потішила можливість вибрати свою стать із 3 (трьох!) варіантів: Ч/Ж/Н. З першими двома всім усе зрозуміло, але третій викликав здивування. Варіанти придумували всією родиною: ніхто, нормальний, ненормальний, неандерталець, не визначився, «не в курсі». Вечір минув весело... Звичайно, я розумію, що насправді це не смішно, що бувають винятки, коли для визначення статі потрібні додаткові тести, а потім хірургічна корекція. І це величезна трагедія для родини. Але в цьому разі йдеться не про фізіологію, а про самовизначення. А із цим питанням треба йти не до педіатра чи терапевта, а до психолога. Адже якщо хлопчик напише, що він дівчинка, то його навряд чи направлять до гінеколога?.. Виходить, це «афішування толерантності» і все. Особливо, якщо припустити, що дитина може вибирати.
Аліна ІВАНОВА.
Вінницька область.
