Пенсійна система України, відповідно до чинного законодавства, складається з трьох рівнів: солідарна система, обов’язкова накопичувальна система на основі індивідуальних рахунків громадян та система добровільних індивідуальних накопичень у недержавних пенсійних фондах (НПФ). Поки що у країні діють перший та третій рівні. Водночас запровадження другого рівня пенсійної системи може стати потужним інвестиційним поштовхом та фактором істотного зростання пенсій.
В Україні вже працюють майже 60 НПФ, які довели ефективність накопичувальної системи. У парламенті зареєстровано законопроект про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (реєстр. № 6677). Законопроект створює умови для формування другої пенсії на основі індивідуальних рахунків громадян та активізує розвиток третього рівня пенсійної системи, де кожен громадянин формує рівень своєї третьої пенсії самостійно. Про доцільність і переваги накопичувальної системи розпитаємо у співавтора законопроекту, народного депутата Наталії Веселової.

Народний депутат Наталія Веселова (у центрі) з експертами під час брифінгу на підтримку законопроекту № 6677.

— Давайте розпочнемо із загальної оцінки пенсійної реформи, яка відбулася восени 2017-го.
— Те, що відбулося, — це не реформа. Серія урядових законопроектів лише осучаснила пенсійні виплати, але загалом ситуація погіршилась. Зокрема через те, що було змінено формулу розрахунку пенсій — зменшився коефіцієнт заміщення. Коефіцієнт — це співвідношення розміру пенсій до розміру заробітної плати. Людина після виходу на пенсію повинна мати пенсійне забезпечення не менш як 40—60% від заробітної плати. Сьогодні коефіцієнт заміщення має середній рівень 32% і тенденцію до щорічного зменшення.
Ситуація погіршилась, але компенсаторів уряд не передбачив. У довгостроковій перспективі завдяки зменшенню коефіцієнта заміщення люди лише втрачатимуть. Вони не отримуватимуть додаткове підвищення. Важливо розуміти, що підвищення прив’язане до мінімальної зарплати, а не до зарплати, яку людина отримувала і з якої сплачувала страхові внески.
Для того щоб забезпечити справедливість, потрібно дати людині якісь компенсатори. Одним із них може бути можливість робити індивідуальні пенсійні накопичення. Власне, цього й стосується наш законопроект.
— Нині базова — солідарна система передбачає 22% відрахувань з кожного громадянина. Ця ставка збережеться чи зміниться у разі ухвалення законопроекту?
— Ми взагалі не торкаємося єдиного соціального внеску (ЄСВ). Ми не будемо його розщеплювати і перенаправляти частину суми на накопичувальний рівень. Ми пропонуємо запровадити додаткову ставку із поступовим збільшенням від 2 до 7 відсотків, яку сплачуватиме працівник, застрахована особа із заробітної плати.
Нині, скажімо, із зарплат вираховується військовий збір —1,5%, і люди цього не відчувають. Тож сума відрахувань не буде дуже відчутною, проте людина накопичуватиме кошти для себе. Ці гроші лежатимуть на індивідуальному рахунку. Їх можна буде використати у разі настання непрацездатності: старість, інвалідність або втрата годувальника. Це страхові випадки у пенсійній системі. Проте якщо людина молода, скажімо їй 30 років, вона також зможе у критичній ситуації скористатися цими грошима. Зокрема, якщо виникли проблеми зі здоров’ям, скажімо, онкологічне захворювання. У солідарній системі такого немає. Також можна буде, наприклад, використати кошти, накопичені на індивідуальних рахунках, як заставу для отримання іпотечного кредиту. Тобто людина розуміє: ці гроші вже її і вона може скористатися ними у законний спосіб.
Наприклад, недержавні пенсійні фонди, які працюють на третьому рівні, нині йдуть назустріч переселенцям і сплачують ці кошти у вигляді пенсії. Це наші реалії. Нашим законопроектом ми просто це закріплюємо.
Законопроект просуває низку позитивних моментів: створюються індивідуальні пенсійні рахунки громадян, накопичується внутрішній інвестиційний ресурс, у людей формується звичка накопичувати кошти.
Одна з проблем — відсутність довіри до накопичень. Люди не відчувають різниці між банківськими депозитами і пенсійною накопичувальною системою. А вона істотна — у банку ми ніколи не знаємо, куди інвестуватимуться кошти. Ми не можемо на це впливати. Коли ви приходите у недержавний пенсійний фонд, вам обов’язково розкажуть куди і скільки інвестуватиметься.
Нині в Україні в недержавних пенсійних фондах сконцентровано майже три мільярди гривень. Це невеликі кошти для пенсійної системи. Для порівняння: на другому, третьому рівні, тобто в накопичувальній пенсійній системі США, обертається понад 25 трильйонів доларів США.
Є багато противників накопичувального рівня пенсійної системи. Хтось каже, що наш фондовий ринок не готовий. Але він ніколи не почне розвиватися, якщо йому не дати поштовх. А він буде, щойно з’явиться великий внутрішній ринок інвестиційних ресурсів, адже у разі запровадження другого рівня там буде сконцентровано вже не три, а п’ятсот мільярдів гривень. Це серйозні інвестиційні можливості, в яких захоче взяти участь бізнес. Замість дорогих кредитів у банку підприємці зможуть отримати дешеві довгі гроші через інструменти фондового ринку (акції, облігації).
У законопроекті ми пропонуємо обирати ті недержавні фонди, які зможуть адмініструвати накопичувальний рівень за дуже високими критеріями. Державні пенсійні фонди на другий рівень обиратиме регулятор. Нині точиться дискусія щодо того, хто це буде. Поки що це Нацкомфінпослуг. Є пропозиції функцію регулятора передати Комісії з цінних паперів та фондового ринку.
— Для бізнесу також буде запроваджено якісь критерії, чи кредит зможе отримати будь-хто?
— Для того щоб бізнес зміг отримати кошти накопичувальної пенсійної системи, він також має відповідати високим критеріям. На сьогодні на нашій біржі котируються акції лише шістьох підприємств, які є публічними акціонерними товариствами. Більш закритими є приватні акціонерні товариства, і в них НПФ не можуть інвестувати. Якщо ці підприємства побачать, що є можливість залучати великі інвестиційні ресурси, вони будуть більш публічними, намагатимуться відповідати високим стандартам для того, щоб отримати ці гроші і розвиватися. Тобто це прямий вплив на економіку країни. Ми виводимо бізнес на вищий рівень. На жаль, сьогодні, наприклад, акції наших кращих агропідприємств більше котируються на польській біржі, ніж на українській. Наша економіка працює на розвиток інших країн.
— Тобто ресурси накопичувальної пенсійної системи можуть стати потужною інвестицією у вітчизняну економіку...
— Так. Лише послухайте, про що говорять наші політики: нам потрібні інвестиції, ми шукаємо іноземних інвесторів. Але іноземні інвестори неохоче йдуть в Україну, бо тут війна, незрозуміла податкова політика, корупція. Водночас ми можемо вбити кількох зайців одночасно, якщо запровадимо другий накопичувальний рівень. По-перше, отримаємо внутрішнього інвестора. По-друге, виведемо на високі стандарти наш бізнес, підприємства. По-третє, отримаємо більш самостійне суспільство, яке навчиться формувати своє майбутнє. У результаті ми отримаємо сильну Україну.
Якщо говорити про досвід інших країн, то давайте подивимося, як пенсійна реформа вплинула на розвиток Чилі. Там реформа відбулась у 1981 році при Піночеті. З того часу комуністична країна Чилі, яка занепадала, розквітла, стала державою з високими економічними показниками. В 1997 році Чилі була на тому рівні, на якому нині перебуваємо ми. Тому легко порахувати, скільки років нам знадобиться, щоб наздогнати Чилі, я вже не кажу про США, Японію та інші країни.
— Проте є думка експертів, що для запровадження накопичувального рівня потрібна стабільність, натомість у нас війна на сході, економічна криза...
— Давайте подивимося на 2008 рік, коли була світова криза, як вона вплинула на країни з накопичувальною пенсійною системою. Ці країни вистояли. На відміну від нас, бо ми залежимо від коливань курсу, від зовнішніх чинників. Насправді війна не так сильно впливає на економічну стабільність, ми вийшли з кризи. На початку у нас було мінус 14% ВВП. Коли кажуть, що нині у нас плюс два, люди забувають, що фактично у нас плюс 16%. І це ми зробили за чотири роки. До того ж ми ніколи не дочекаємось економічної стабільності, якщо нічого не робитимемо.
Крім того, Пенсійний фонд дуже зручно використовувати як адмінресурс перед виборами. Це, до речі, може стати серйозною перешкодою для ухвалення нашого законопроекту. Бо дуже зручно: підняв пенсії перед виборами — за тебе проголосували.
— Накопичувальна система має бути добровільною чи обов’язковою?
— Добровільна в нас уже існує — це третій рівень, тобто добровільні накопичення у недержавні пенсійні фонди. На жаль, про це мало хто знає, навіть народні депутати. Якщо ми не дамо можливості тим само заробітчанам, які є основними постачальниками валюти в Україні, відкривати накопичувальні рахунки, то вони це робитимуть за кордоном — в Португалії, Італії. І це вже реальність. Тобто наші люди інвестують в економіку інших країн.
Яскравим прикладом користі накопичувальної системи може бути просте порівняння українського пенсіонера і американського чи європейського. Наш — виживає, ледве зводить кінці з кінцями. У мене на прийомі була одна бабця, якій виповнилося 80 років. Прийшла з одним проханням — допомогти працевлаштуватися. Вона втратила доньку, нещодавно поховала чоловіка і нині хоче влаштуватися на роботу, щоб відкладати кошти на власний похорон. Ось така реальність. Але це ненормально! Натомість закордонний пенсіонер почувається прекрасно, подорожує. Чому так відбувається?
Сама філософія солідарної і накопичувальної системи кардинально відрізняється. Як би цинічно це не звучало, але щойно помирає учасник солідарної системи, всі виплати Пенсійний фонд припиняє. Якщо у вічність відходить учасник накопичувальної системи, то, навпаки, усі кошти будуть одразу виплачені його нащадкам. Тому недержавному пенсійному фонду вигідно, щоб люди жили довго. За кордоном НПФ дбають про своїх інвесторів — зводять будинки для людей похилого віку, де старенькі почуваються комфортно, медичні заклади.
— Чи існує ризик того, що людина все життя відкладатиме кошти, а коли вийде на пенсію, з’ясується, що гроші з’їла інфляція. Чи потрібні якісь державні запобіжники, щоб накопичувальна система не перетворилася на фінансову піраміду?
— Уже нині чинне законодавство прописано так, що НПФ не може збанкрутувати або просто закритися. Фонд повинен запропонувати своїм учасникам або перейти до іншого недержавного пенсійного фонду, або, якщо клієнт не визначився, сам передає кошти в інший НПФ. Відповідний закон було ухвалено у 2005 році, за цей період жоден НПФ не закрився просто так.
До того ж чинне законодавство про загальнообов’язкове пенсійне страхування, про недержавне пенсійне страхування розроблялося з урахуванням найкращого світового досвіду. Наш законопроект знову ж таки враховує і світовий, і власний, український, досвід. Ми просто вдосконалюємо чинне законодавство. На жаль, ті, хто критикує наш законопроект, опускають один важливий момент. Якщо ми не ухвалимо законопроект 6677, який передбачає децентралізовану накопичувальну систему, то набуде чинності норма закону про загальнообов’язкове пенсійне страхування, де передбачено централізовану накопичувальну пенсійну систему. Тобто потрібно буде створити ще один державний Пенсійний фонд, який навряд чи буде прозоріший за вже існуючий, де не буде прозорих звітів, не буде ефективного інвестування. Крім того, цією нормою передбачено розщеплення ЄСВ.
Наш законопроект враховує рекомендації Світового банку, який ще у далекому 1995 році опублікував ґрунтовне дослідження, де зробив висновок, що єдиною можливістю забезпечити людей у старості та добиватися зростання економік є перехід на трирівневі пенсійні системи із розвиненою накопичувальною складовою (другий і третій рівні) і настійно рекомендував усім країнам переходити на такі системи. Нині Світовий банк виступає проти введення другого рівня. Він пояснює це тим, що побоюється зменшення частки ЄСВ і збільшення дефіциту Пенсійного фонду, чого не буде, оскільки внески на другий рівень повністю відділені від внесків до ПФУ. Тому всі противники мають звернути увагу: з першого січня 2019 року накопичувальна пенсійна система повинна запрацювати. Питання лише у тому, за яким сценарієм це відбудеться.
— Власне, часу залишилося небагато. Ухвалити законопроект потрібно або до кінця нинішньої сесії, або на початку наступної — у вересні-жовтні. Як ви оцінюєте шанси його ухвалення?
— Законопроект уже включено до порядку денного. Його навіть ставили як першочерговий декілька тижнів тому, але черга до нього не дійшла. Думаю, нам потрібно і далі розповідати про його переваги і користь, а також про ризики, які існують у разі неприйняття законопроекту. Сподіваюся, тоді думка народних обранців буде на нашу користь.
— Дякую за розмову.

Інтерв’ю записала Олена РОМАШКІНА.
Фото надано прес-службою народного депутата.

 

ДОВІДКОВО

Законопроект про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо запровадження накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (6677) передбачає, зокрема:
— що застраховані особи, яким на дату впровадження обов’язкової накопичувальної системи пенсійного страхування виповнилося не більш як 35 років, сплачують внески зі своєї заробітної плати (доходу) від 2 відсотків із щорічним збільшенням до 7 відсотків. Інші особи (які не досягли пенсійного віку або ті, кому виповнилося понад 35 років) мають право брати добровільну участь у накопичувальній системі пенсійного страхування;
—  можливість успадкування накопичених пенсійних заощаджень, а також їх повного або часткового використання до настання пенсійного віку у разі: лікування від тяжких захворювань, критичних життєвих ситуацій, необхідності оплати освіти дітей чи придбання нерухомого майна тощо;
— створення децентралізованої моделі функціонування накопичувальної системи пенсійного страхування;
— для захисту пенсійних активів застрахованих осіб допуск на ІІ рівень лише тих недержавних пенсійних фондів, які відповідають необхідним критеріям.