Житомирянин Олекса Васильович Боржковський (на знімку) усе своє життя присвятив лікуванню людей, вшануванню пам’яті предків та вирощуванню квітів. І вихованню дітей, звичайно ж: у нього два сини, внуки і правнуки.

За фахом він — військовий лікар, отоларинголог, підполковник медичної служби. Працював на Далекому Сході, потім — у Німеччині, і майже 25 років — у Житомирському військовому госпіталі. Нині, хоч йому вже й 86 років, працює лікарем Житомирського центру профілактичної медицини.
Народився Олекса Васильович у Калинівському районі, нині — Вінницької області. Часто навідується туди, доглядає могили батьків, дідів. А також докладає багато зусиль до того, щоб люди знали про його двоюрідного прапрадіда — класика української літератури Степана Руданського, який теж родом з нинішнього Калинівського району — з села Хомутинці.
Батьки хотіли, щоби він, за сімейною традицією, став священиком. Але Степан любив Україну і не міг змиритися з тим, що церква підпорядкована Москві. Тож усупереч волі батька став лікарем. Вищу освіту здобув у медичній академії в Санкт-Петербурзі, на роботу був направлений до Ялти. Навіть нині ніхто не заперечує, що саме Руданський започаткував медицину Криму: там він першим облаштував лікарню, санітарно-епідеміологічну службу, організував першу в Криму медичну бібліотеку. Був відомий ще й тим, що бідняків, котрі не мали грошей, лікував безплатно: приймав їх у себе вдома... А ще писав вірші. Багато їх стали піснями, котрі нині вважаються народними. Наприклад, «Повій, вітре, на Вкраїну...». Та й інші, що їх літературні критики вважають пророчими, як і твори Тараса Шевченка.
Руданського рано забрала тяжка хвороба. Він не встиг одружитися, не мав дітей. Олекса Боржковський — нащадок його рідної сестри. Він і подбав про пам’ятник на могилі Руданського в Ялті. Намагався зробити так, щоби в українських гімназіях Криму про поета не забували...
...А ще у вільний час Олекса Васильович займається розведенням квітів. От і цієї весни на його ділянці розцвіла алея тюльпанів кільканадцяти сортів. Їх він щедро роздаровував друзям. Уже роздав майже тисячу цибулин, щоб якомога більше цих чудових квітів розпускалося щовесни в Житомирі.

Людмила НАТИКАЧ.
Фото автора.

Житомир.