Суспільство починає звикати до проблем, що пов’язані з бойовими діями в східній частині країни, і дедалі менше звертає увагу на умови, в яких доводиться жити вимушеним переселенцям. Уже минуло чотири роки війни, проте ніяких глобальних змін, які б спростили життя ВПО, так і не відбулось.

Одним із прогресивних документів вважається Стратегія інтеграції внутрішньо переміщених осіб та впровадження довгострокових рішень щодо внутрішнього переміщення на період до 2020 року. Вона замінила Комплексну державну програму щодо підтримки, соціальної адаптації та реінтеграції громадян України, які переселилися з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції в інші регіони України. Строк цього документа сплив у 2017 році. У двох словах завдання стратегії можна сформулювати так — вирішення проблемних питань, які виникли внаслідок внутрішнього переміщення, та створення для цього ефективних інструментів державного управління. Але на думку правозахисників, ніяких доленосних змін цей документ не несе, хіба що на державному рівні узаконив таке явища, як внутрішнє переміщення.

Для реалізації цієї стратегії Міністерство з питань тимчасово окупованих територій розробило цілий план своїх дій, який зайняв 17 сторінок. Однак цей документ більше породив запитань з боку суспільства, ніж визначив пріоритети державної уваги у розв’язанні проблем, пов’язаних із наслідками війни на Донбасі. На Луганщині, приміром, вважають, що зміст цього плану спрямований більше на розроблення нормативно-законодавчих документів, що за часом розтягується до 2019 року, ніж на конкретну предметну роботу. Який напрям не візьми — скрізь з’являються одні запитання. Скажімо, які гарантії соціальних та пенсійних виплат ВПО дає держава і який існує механізм надання їм доступного житла? Чи існує реєстрація майна, яке залишилося у людей на окупованій території? І взагалі, наскільки реальні проекти чи наміри щодо фінансування програм придбання житла для ВПО? Із яких джерел?

Завідувач сектору МінТОТ у Луганській області Сергій Копилов змушений визнати:

— Державна цільова програма відновлення та розбудови миру в східних регіонах України прийнята після того, як Держбюджет на поточний рік був уже затверджений, тому коштів на її фінансування поки що немає. А оскільки програма затверджувалася понад рік, вона втратила актуальність в деяких напрямах. Та й вартість об’єктів значно зросла. Потрібна її актуалізація, і сьогодні ми з департаментом економіки ОДА над цим працюємо.

Водночас розуміння, скільки грошей буде потрібно на виконання цієї програми, у представника МінТОТ поки що немає. Словом, історія така: допоки цей документ не актуалізують, не внесуть до переліку пріоритетних об’єктів на 2018-й, про можливість подати заявку щодо змін у Держбюджеті можна навіть не говорити.

Отже, час спливає, а проблеми залишаються нерозв’язаними. Це вносить свої небажані корективи в роботу різних державних структур та інстанцій. Представників юстиції, наприклад, цікавить питання оренди житла. Зокрема, йдеться про преференції для тих, хто здає житло ВПО легальним способом. Ні для кого не таємниця, що оренда житла переселенцями офіційно ніде не фіксується, а це створює для них проблему, бо при неофіційній оренді житла ВПО, наприклад, не можуть скористатися субсидією. Ще в 2016 році на сайті Мінрегіону «висів» законопроект «Про орендоване житло», головна суть якого полягала в такому: житло будується за державні кошти в рамках соціальної програми і здається в оренду ВПО. Об’єкт при цьому залишається державним, що дає можливість регулювати вартість оренди. На жаль, цей законопроект так і не був прийнятий, отже, благі наміри залишилися в стадії ідеї.

Існує ще один привабливий варіант у розв’язанні житлової проблеми ВПО: такі соціальні проекти для переміщених осіб готовий фінансувати німецький банк розвитку KfW, який здійснює свою діяльність від імені Федерального міністерства з економічного співробітництва та розвитку Німеччини. Та уже більше року цей проект перебуває «в стадії переговорів».

У велику проблему виливається й інше питання: як поставити переселенця на квартирний облік? Ситуація тут дуже заплутана. Для вирішення свого житлового питання переселенець насамперед повинен стати на квартирний облік, проте зробити це можна тільки в тому разі, якщо орган місцевої влади має фонд соціального житла. Реалії ж такі, що в містах та районах області практично немає таких фондів. На погляд заступника голови Луганської ОДА Ольги Лішик, Державна цільова програма відновлення та розвитку миру в східних регіонах України має передбачити кошти на реконструкцію і відновлення житла. Тільки в цьому разі міська та районна влада зможуть формувати реєстр соціального житла і брати на квартирний облік ВПО. При цьому варто зауважити, що для отримання житла переселенців (серед яких є члени багатодітних сімей, незахищені верстви населення та ін.) ставлять у загальну квартирну чергу, що сягає в окремих випадках кількох тисяч претендентів. Шанси отримати житло таким чином у ВПО мінімальні. Тим більше що переселенцям можуть відмовити в соціальному житлі з тієї причини, що вони мають нерухомість і реєстрацію в іншому місці. У цьому разі — на окупованій частині області.

Але, як показує практика, ця проблема вирішувана, якщо до неї підійти неформально. Як, наприклад, це зробили в Маріуполі. Проблему реєстрації місця проживання ВПО місцева влада вирішила через центр реінтеграції бездомних. Тут їх зареєстрували як людей, які не мають певного місця проживання, поставили на облік і виділили квартири з фонду соціального житла.

Не можна не сказати і про такий нюанс. Житлову проблему багатьох переселенців, які залишили окупований Луганськ, вирішили дачі, розташовані на українській частині області. Зокрема, Ольховський дачний масив у Станично-Луганському районі, який можна вважати чи не найбільшим в області, сьогодні дав притулок десяткам людей. Щодо медичного обслуговування, оформлення субсидій на оплату «комуналки», то ситуація складається дуже серйозна. Дачний будиночок за законом не вважається житловим, отже, субсидії на нього не розповсюджуються. Що робити? У такому разі фахівці радять оформляти власність як на приватні житлові будинки. Питання вирішується через кооператив, і якщо його члени будуть організовані і наполегливі, то частину проблем можна вирішити. Але багато що, зрозуміло, залежатиме і від органів місцевого самоврядування. Свою чітку позицію повинно окреслити і МінТОТ.

І це далеко не повний перелік проблем переселенців. Очікують свого вирішення медичне обслуговування ВПО, загальноосвітня субвенція, підтримка підприємництва. Дуже хвилює доля житла, яке залишилося на непідконтрольній території. Влада і громадські формування області внесли чимало своїх конкретних пропозицій, спрямованих на те, щоб Стратегія інтеграції внутрішньо переміщених осіб була дієвим документом. Але час спливає...

Луганська область.