На Трійцю завжди йде дощ — перевірено роками. Кожного разу Господь кропить своє творіння. Наче знак подає: «Я зі своїм творивом! Я — на сторожі». Не випадково і храми наші, і хати прикрашають зеленню — клечанням.
«Духів день — іменини землі», — так писав Максиміліан Волошин, видатний російський поет українського походження. «Буддийский поп, украинский паныч», — писав про нього Борис Чичибабін, натякаючи на його походження: по батьку він Кирієнко, й один із портретів Волошина, який зберігається у його будинку в Коктебелі, саме й передає козацьку бунтівну натуру Максиміліана (а в імені його — вплив матері Олени Оттобальдівни).
Тут можна багато роздумувати, наскільки українські впливи сильні в російській поезії. Якщо навіть Маяковський гордо зазначав: «Я — не з кацапів-роззяв. Один мій дід — січовик, а другий у Грузії пуп закопав» (переклад Анатолія Гризуна).
На Трійцю — Зелену неділю та на Духів день українські церкви і садиби будуть виразно зеленими — і облачення священиків, і зелень у храмах та в хатах. І неймовірно пахне аїр, що зветься ще татарським зіллям, а в нас, на півночі Чернігівщини, — маюром.
А які смачні в дитинстві були його серединки!
...Минулого року якась жіночка мовчки тицьнула мені в руки на Трійцю у храмі пучок садової м’яти. Зробила це з виглядом діловим, майже суровим — от і помиляйся ото в людях! Не все те золото, що блищить, і не все те сурове, що хмурне...
Власне, саме зішестя Святого Духа й стало початком християнства як масової релігії — коли апостоли заговорили різними мовами і присутні в Єрусалимі дивувалися, що ті говорять їх рідними мовами. Це свято визнають усі церкви, тож і дивно, коли церква північного сусіда не визнає української мови. А звідси — і невизнання права на нашу окремішню (автокефальну) церкву. Хоча кожен народ має право на свою мову, свою державу і свою церкву. Ще від П’ятидесятниці, від зішестя Святого Духа.
А у вас у хаті пахне маюром, пахне Зеленою неділею?
Чернігів.
Фотоетюд Віктора КОШМАЛА.
