Золоту і срібну медалі світової першості із середньовічного бою «Битва націй» привезла з Риму вінничанка Ольга Грабовська (на знімку).

Звідки це у тендітної жінки — битися на мечах та алебардах? Яка вага її рицарських «шат»? Чому росіянка віддала їй свою нагороду?

«Там котик спить...»

Історик за фахом Ольга Грабовська працює у Вінницькому обласному краєзнавчому музеї. Очолює відділ археології. Втім, при зустрічі до кабінету не запросила. «Там котик спить, — каже вона. — Будемо розмовляти — розбудимо. Шкода, правда? Може, тут, у вестибюлі, поговоримо?» І це каже жінка, яка відчайдушно б’ється на мечах та алебарді!
Ольга Грабовська входить до збірної України з середньовічного бою. У найпрестижнішому турнірі «Битва націй» брала участь удруге. Цього року він відбувався у травні в Італії. Рицарі билися у замку Х століття Санта Севера, що на березі моря десь за 60 кілометрів від Вічного міста.
Вінничанка займається в клубі історичної реконструкції «Аркона». Каже: «Всі питають, яка вага моїх «нарядів». Приблизно 30 кілограмів. Залежно від того, що вдягаю. У мене два види обладунків». До речі, це майже половина її власної ваги. Виготовляла їх за власні кошти. А ось накидка у кольорах нашого прапора, її називають котт-д-арм, — це подарунок спонсорів збірної України. Щоб підтримувати спортивну форму, жінка також відвідує заняття у секції боротьби.

Алебарду позичила в одеситів

Золоту медаль Грабовська здобула у битві на алебарді, срібну — на мечах (номінація «Полуторні мечі»). Її «золото» стало першим для нашої збірної на турнірі у Римі. У півфіналі суперницею була росіянка. Після перемоги над нею у фіналі Ольга зійшлася у двобої з американкою. Також перемогла. Алебарду для цих двох поєдинків позичила в одеситів. Каже, що вона дуже зручна. Дякує їм: і їхня частка є в її виграші.
Раптом каже, що готова б проміняти ті дві нагороди на «бронзу» в номінації «Тріатлон». У цьому виді змагань вона взяла четверте місце. Пояснює, що номінація «Тріатлон» престижніша. Тут міряються силами переможці інших видів змагань. Складається з трьох раундів. Суперницею Ольги була росіянка Ксенія В’юнова. Перший бій наша землячка виграла — поєдинок на довгих мечах. Зізнається, що це її коник. У двох наступних поступилася. Хоча завдала надзвичайно багато ударів, судді віддали перевагу росіянці.

Росіянка віддала свою нагороду

Уперше наша землячка брала участь у «Битві націй» два роки тому. Тоді, у 2016-му, фінал відбувався у Празі. Турнір запам’ятався дуже незвичною ситуацією. Навіть двома.
— Мене там дискваліфікували, — каже Ольга. — Сталося це під час поєдинку з росіянкою. Хоча моєї вини в тому епізоді не було. Марина Головіна, так звати спортсменку, випадково наштовхнулася на рукоять мого меча. Поранила обличчя. Судді одразу зупинили поєдинок, перемогу присудили росіянці. Так вона отримала «бронзу».
Другий епізод вразив ще більше. Під час нагородження, коли Головіній вручили медаль, вона зняла її, підійшла до мене і почепила на шию. Сказала, що я сильніша. Отже, визнала, що вини Грабовської не було в тому, що сталося.
— Росіяни різні, — продовжує співрозмовниця. — Наприклад, Галина Кохвакко в Італії попросила мене бути асистентом під час її бою. Не до своїх звернулася, а до мене. Хоча неадекватних «сусідів» вистачає. У фіналі минулого року наша чоловіча збірна перемогла росіян і стала чемпіоном світу. Виграли найпрестижнішу і найбільш видовищну номінацію — битву 21х21 (кількість учасників). Скільки тоді бруду вилили в Інтернеті на нашу команду! Що тільки не писали! Все одно у тому «хорі ненависті й злості» були пости на захист українців. Писали їх теж росіяни.
За словами співрозмовниці, створено ще одну світову першість із середньовічного бою. Турнір має назву World championship IMCF. Росія не бере участі у цих змаганнях. Торік World championship IMCF відбувався у Данії. Наша збірна виборола перше місце. До речі, це було друге світове «золото» українців. Спочатку, як уже згадувалося, українці здобули «золото» у «Битві націй», змагання відбувалися у Барселоні.

Мама і суперники

У 2017-му Грабовська не потрапила на турнір «Битва націй» — перебувала у лікарні. Середньовічний бій — травматичний спорт. Не вдалося уникнути переломів, і то не раз. Бувало, до крові розбивала руку чи лице. Та це не зупиняє її. Ще з 2004 року займається фехтуванням на рицарській зброї. Уточнює: «Насправді це лиш макети зброї».
Згадує, як мама попервах намагалася відмовити дочку від такого спорту. За приклад ставила старшого брата. Той теж був захопився рицарством. Та згодом облишив. «Коли я тільки починала, мама приходила на виступи нашого клубу, — розповідає Ольга. — Якось суперник ударив мене по шолому сокирою. Я мусила його рятувати — мама готова була очі видерти. Потім змирилася з моїм вибором. Мої медалі зберігає у себе вдома».

«Битва націй» починалася в Хотині

Найпрестижніші нині змагання з історичного середньовічного бою «Битва націй» починалися в Україні. Перший турнір відбувся у старовинній фортеці у Хотині, на березі Дністра. Приїхали сюди команди лише декількох країн. Було це у 2010-го. Наступного року місцем проведення стала Варшава. Далі — Франція, Хорватія, Чехія, Іспанія, Італія. У замку Санта Севера змагалися рицарі й войовниці з Чилі, Японії, США, Австралії, Нової Зеландії. Прибули команди з 32 країн. Загалом — понад 800 учасників. Наша збірна взяла друге місце. На першому — росіяни. До речі, перемога наших рицарів не залишилася поза увагою Посольства України в Італії. Для них дипломати влаштували прийом.

Де навчають середньовічного бою?

Історичний середньовічний бій стає дедалі популярнішим серед молоді. Так стверджують учасники «Аркони», з якими я спілкувався. Розташувався клуб на другому поверсі колишнього кінотеатру «Росія», нині це місце називають «Підкова». Охочі можуть долучитися до занять в інших клубах історичної реконструкції. Найдавніший з них — «Білий вовк». Саме звідси починала Ольга Грабовська. Щоб потрапити до збірної України, треба стати переможцем турнірів, які проводяться у нашій державі.

Віктор СКРИПНИК.
Фото автора.

Вінниця.