Одна з непривабливих сторінок новітньої історії Української держави — масовий виїзд співвітчизників на заробітки за кордон. Позбавлені можливості працевлаштуватися і забезпечувати свої сім’ї вдома, вони активно шукають кращої долі на чужині. Проаналізуємо це ганебне явище на прикладі Миколаївської сільської ради Млинівського району Рівненщини.
Секретар Миколаївської сільської ради Неоніла Федорук навела таку статистику: із 940 жителів Миколаївки, Підбрусеня, Гнатівки, Яблунівки і села Буди щосезону в заробітчанські мандри вирушають 120 громадян. Тобто, кожний восьмий житель населених пунктів сільської ради подається за межі рідної країни заробити гріш для родини. Причому поспішають до закордонних роботодавців не задля того, щоб згодом розкошувати чи пускати зароблене важкою працею за вітром у звеселяючих закладах, а щоб забезпечити родини найнеобхіднішим: збудувати, добудувати чи придбати житло, дати дітям якісну освіту, придбати сільськогосподарську техніку чи автотранспорт та інше для помешкань чи господарств, оплатити лікування чи житлово-комунальні послуги, які дуже дорогі.
Колись чимало сільських мешканців працювало в підрозділах місцевого і доволі успішного сільгосппідприємства «Міжгір’я». Однак після реформування колективних господарств і розпаювання сільськогосподарських земель крива зайнятості людей різко пішла донизу. Тисячі гектарів земельних наділів почали облогувати і заростати чагарниками. А одинокі фермери чи власники селянських господарств не змогли змінити мапи зайнятості населення.
Деякий час люди намагалися зводити кінці з кінцями за рахунок присадибних ділянок, утримання великої і дрібної рогатої худоби, свиней, птиці, але така система господарювання не могла підвищити стандарти і якість життя. Відтак місцевий люд почав звертати погляди на близьке і далеке зарубіжжя.
Нині географія працевлаштування мешканців населених пунктів Миколаївської сільської ради сягає Польщі, Італії, Чехії, Росії, Португалії, Фінляндії. Дехто шукав щастя у Великій Британії. Хтось роками гне спину на чужині, прибуваючи на рідні пороги лише раз на указ, хтось сезонно відпрацьовує заробітчанську вахту. Є і такі, що родинами вирушають за кордон. Виїжджають чоловіки і жінки, дівчата і парубки. Прикро, що на пошуки щастя в чужі краї зачасти виїжджають і пенсіонери: замість того, щоб після багаторічних трудових буднів відпочити, вони на зекономлених фізичних і духовних ресурсах прагнуть підтримати свої родини. Заробітчанські вояжі породили й іншу проблему — розлучення подружніх пар.
Останніми роками на територію Миколаївської сільської ради зайшли інвестори, які орендують сільгоспугіддя у місцевих власників паїв. Утім змінити картину зайнятості місцевого люду вони не зможуть, навіть якби цього щиро прагнули.
Млинів Рівненської області.
