У ніч проти 14 червня 2014 року в Луганському аеропорту мало приземлитися три борти з дніпровськими десантниками. Перший борт приземлився успішно, другий («777») було збито, а третій розвернувся. Захисники аеропорту з різних підрозділів згадують цей сумний епізод так.
Вночі
«Літак, який збили, мав три сімки на борту, і ми називали його «щасливий». Через місяць він повинен був йти на капітальне обслуговування. Мав «підлікуватись», перефарбуватись і таке інше. Я летів на першому борту, спав на броні. Чув, що хлопці щось там кричали, але гуркіт двигуна був таким сильним, що я не зрозумів, що відбувається... Коли відкрилася ляда і ми торкнулися землі, — всі почали кричати, що збили борт. Почалася плутанина. Хтось речі вивантажував з літака, хтось намагався техніку вивезти... Я кулеметник, тому вибіг — і одразу під крило літака ліг, орієнтуючись, куди мені стріляти. Ніч, темно. Нічого не видно, лише заграву — то борт догорав.
Нам видали металеві каски. Я дивлюся на своїх хлопців — і бачу, як на них відбивається Місяць. Думаю: не дай Бог, працюють снайпери, то вони легко зорієнтуються по відблисках на касках. Зняв свою і лежу в брівці, у полі. А потім розумію: а раптом впаде поруч осколок? І знову каску надів...» (Олексій Рябуха, 25-та окрема повітрянодесантна бригада).
***
«Нам було дано команду на БТРах виїхати для освітлення смуги, бо сєпари перебили електропостачання. Було три екіпажі, бо мало бути три літаки. Ми не очікували, що перший борт сяде такою екстремальною посадкою. Певно, там були досвідчені пілоти. А другий літак заходив дуже далеко від злітної смуги на затяжну посадку. Ми побачили, як від ПЗРК летять наче сигнальні ракети. Спалах — один, другий і потім ще дуже сильний... Ми не зрозуміли, що це таке, побачили вогонь — а він все більше і більше розгортався. Тоді ми з товаришем зрозуміли, що цей літак підбили. Передаємо про це по радіостанції, і всі починають виходити в ефір: «Як, хто, чим? Не може бути». Ми кажемо: «Так, підтверджуємо — вогонь, там все горить». Горіло до самого ранку і вибухали боєприпаси (Валерій Касіровський, 80-та окрема десантно-штурмова бригада).
***
«Коли приземлився перший борт, ми його швидко розвантажили. Бачили, що два борти ще кружляють навколо нас. І на підході десь за сім кілометрів бачили, як літак починав заходити на посадку. В борт полетіло дві «Ігли», стріляли практично знизу.
Тобто ракета навіть не наводилася на теплову пастку, вона летіла по заданій траєкторії. Літак намагався відвести ці ракети тепловою пасткою, але було марно. Вони летіли по прямій. Дистанція від літака до стрілка була максимум кілометр. Потім різкий спалах з подальшими хлопками. Літак впав, його розмазало по дистанції десь метрів 500, може, до кілометра, він роз’їхався. Навіть практично не було воронки, тобто він упав на пузо і почав перевертатися...» (Андрій Зеленський, 25-та окрема повітрянодесантна бригада).
Наступного ранку
«Ми поїхали на пошуки збитого ІЛа. Шукали недовго, тому що бачили, в якому районі він падав. Коли все це побачив, перше, що зробив, набрав священика. У мене був знайомий капелан. Кажу: «Отче, ще ніхто цієї інформації не знає, але сталася така біда... Помоліться за убієнних бійців. І як нам вчинити, бо серед них було багато християн...» Капелан мені відповів: «Підійди до кожної рештки тіла, промов «Отче наш» і руками проведи, як жестом хреста — благослови». Я, пам’ятаю, підійшов майже до кожного тіла, які хлопці зібрали, і промовляв «Отче наш» і казав «Блаженні ті, хто віддав своє життя за свій край, рідних і близьких».
І скажу відверто, не було страху від тих хлопців, чиї понівечені тіла там лежали. Чому не було?.. Тому що відчував їх своїми братами по духу. Кажуть, є брати по плоті — це рідні, брати по крові — це двоюрідні, а є брати по духу — це кожен той, хто пліч-о-пліч з тобою обстоює суверенітет Батьківщини, навіть не знаючи один одного, але ти знаєш, що це твій брат по духу».
...Я й зараз пам’ятаю ці залишки тільняшок повсюди... (Богдан Дешко, 80-та окрема десантно-штурмова бригада).
Матеріал підготувала Анастасія ГОРОВА.
Віддали життя у небі над окупованою територією
Луганщина вшанувала пам’ять військовослужбовців 25-ї окремої Дніпропетровської повітрянодесантної бригади, які загинули в 2014-му в небі над Луганськом.
Тоді бойовики збили літак Іл-76 з українськими десантниками на борту (на знімку),
які летіли на підмогу військовим, що обороняли аеропорт «Луганськ». Попри вороже оточення цього стратегічного об’єкта, літаками забезпечувалася підтримка та ротація бійців. Одна з таких ротацій і повинна була відбутися вночі 14 червня. Однак російська ПЗРК «Ігла» вразила борт, що заходив на посадку, і 40 десантників та дев’ять членів екіпажу загинули. Серед загиблих є вихідці з Луганщини, Донеччини, Дніпропетровщини та інших регіонів України.
У Дніпрі прокуратура завершила досудове розслідування кримінального провадження стосовно голови «ЛНР» Ігоря Плотницького і двох командирів незаконних збройних формувань у справі збитого Іл-76. Плотницький на той час був командиром незаконного збройного формування «Зоря» і діяв разом зі своїм заступником Патрушевим та командиром незаконного збройного формування «Витязь» Гурєєвим. Їх звинувачують у тому, що збили військово-транспортний літак Іл-76 з людьми на борту. За повідомленням прес-служби ГПУ, в липні 2016 року зазначеним особам було заочно повідомлено про підозру у вчиненні цього злочину і, оскільки вони перебувають за межами підконтрольної Україні території, щодо них проведено спеціальне досудове розслідування.
Павло ВОРОНЦОВ.
Луганська область.
Фото надано автором.
