У Криму завершився судовий процес над учасниками мітингу 26 лютого 2014 року. Усіх їх було визнано винними, але, на щастя, засуджено до умовних термінів.

19 червня підконтрольний Кремлю Центральний районний суд Сімферополя засудив Алі Асанова і Мустафу Дегерменджи до чотирьох років і шести місяців умовно, Арсен Юнусов і Ескендер Кантеміров отримали чотири роки умовно, Ескендер Емірвалієв — три роки і шість місяців умовно з випробувальним терміном три роки кожному.
Фігурантом номер один у цій справі був заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтем Чийгоз. Його справу було виокремлено й завершено у вересні 2017-го. Вирок — вісім років колонії суворого режиму. Завдяки міжнародній підтримці Чийгоза вдалося звільнити.
26 лютого 2014 року у Сімферополі він разом з іншими брав участь у мітингу під будівлею Верховної Ради АРК. Це був період захоплення влади на півострові «зеленими чоловічками», й учасники того мітингу намагалися цьому завадити. Протестувальники вимагали від депутатів не приймати протиправних рішень, що дозволили б окупацію.

Тоді до кримського парламенту прийшли й прибічники російської агресії. Під час мітингу були зафіксовані сутички. Прикметно, що потім винними у зіткненнях російська влада назвала винятково кримських татар, а потерпілими — представників так званого народного ополчення.
Цікаво й те, що, як розповів адвокат Чийгоза Микола Полозов, жоден свідок з числа «ополченців» не зміг вказати, чим саме завинив Чийгоз та інші. Обвинувальний вирок, за словами адвоката, ґрунтувався на свідченнях так званих таємних свідків, які не виступали під час процесу.
Тож маємо ще одну сфабриковану політичну справу, в якій винними визнано прихильників територіальної цілісності України. На щастя, ніхто з них не опинився за ґратами, але Чийгоз, Асанов та Дегерменджи більше двох років провели у СІЗО, звідки їх не допускали навіть на судові засідання. Бранці брали у них участь через відеозв’язок. А це була мало не єдина можливість побачити рідних, відчути підтримку співвітчизників, які приходили на кожне таке засідання.

За роки окупації Криму переслідування кримськотатарського народу вже набуло форм системи. Паралельно зі справою «26 лютого» проросійська влада півострова почала переслідувати представницький орган кримських татар — Меджліс. Тепер у Росії це заборонена організація. Лідерам кримськотатарського народу Мустафі Джемілєву та Рефату Чубарову заборонили в’їзд до РФ. Заступника голови Меджлісу Ільмі Умерова звинуватили в екстремізмі (за висловлювання в одному з інтерв’ю). За проукраїнську позицію у соцмережах в екстремізмі було звинувачено ще кількох кримськотатарських активістів. Зокрема, Сулеймана Кадирова судили за одне речення: «Крим — це Україна». 24 травня 2016 року у Бахчисараї зник представник Меджлісу Ервін Ібрагімов, про його долю досі нічого не відомо.

Паралельно тривають переслідування мусульман, теж здебільшого кримських татар, які були членами організації «Хізб ут-Тахрір». У Росії вона заборонена, але в Україні та багатьох інших державах світу її діяльність не обмежується. Так, Руслана Зейтуллаєва за причетність до «Хізб ут-Тахрір» засудили до 15 років колонії суворого режиму.
Перелічені справи — лише найбільш резонансні. Хоча варто було б також згадати обшуки за допомогою ОМОНу, які починаються о 6-й ранку, залякування не лише активістів, а й тих, хто приходить підтримати співвітчизників під час судових засідань та обшуків, заборону проведення мітингів 18 травня, величезні штрафи... При цьому навіть міжнародні правозахисні організації не можуть отримати дозвіл на візит до півострова.