Якось зателефонував із Млинова Анатолій Новацький і поцікавився, чи знаю про підпільну організацію українських патріотів, яка в 1939-1940 роках діяла в Княгининому, Свищеві, Залав’ї, Надчицях та інших селах тодішнього Острожецького району. Анатолій Михайлович сказав, що серед підпільників був його дядько Микола Юхимович Чухрій — рідний брат мами Надії Юхимівни.
А недавно я разом із Анатолієм Новацьким, учителькою Новоукраїнської одинадцятирічки Людмилою Чухрій, настоятелем Новоукраїнсько Свято-Троїцького храму о. Іваном (Липкою) побували в Луцьку у 89-річної Таісії Кіндратівни Бура (Чухрій) — уродженки Княгинино (нинішнє Зоряне), яка розповіла про своїх земляків, що колись кинули виклик більшовицькій навалі на теренах Західної України.
У Княгининому довго не знали про долю дев’яти односельців (ще один підпільник був із Надчиць, а двоє — з Острожця). Їх арештували в 1940 році. Роками про тих 12 земляків ніхто нічого не знав. Тільки в незалежній Україні відкрили доступ до архівів.
У 1930-х роках у Княгининому та навколишніх селах діяли осередки «Просвіти». За словами Таісії Кіндратівни, польська влада «терпіла» культурно-просвітницьку діяльність українців. У Княгининому творчого розголосу набув оркестр струнних інструментів. Односельці збиралися у просторій хаті Павла Гончарука, влаштовували забави, танці та інші мистецькі заходи. Батьки Таісії — Кіндрат Степанович і Параска Лук’янівна — також брали участь у тих забавах та ще й малу Тасю з собою приводили. Струнний оркестр та драмгурток просвітян давали концерти в сусідніх селах, а на виручені кошти закупляли книги.
Коли прийшли «перші совіти», то все докорінно змінилося: влада під корінь винищувала інтелігенцію. Так, у справі підпільників-княгининців № 22389 зазначено, що всі 19 арештованих — грамотні. Чи не їхня освіченість стала причиною арешту в 1940 році?
Ось копія контрольно-кримінальної справи № 22389, яку передала Людмила Чухрій. Людмила Іванівна обізнана з перипетіями справи, бо серед жертв енкаведистського свавілля — брат її свекра Володимир Лук’янович Чухрій (на знімку).
Отож пора оприлюднити імена страдників, знищених радянською каральною системою:
1. Бачук Зот Андрійович з Надчиць. 2. Віюк Василь Антонович з Острожця. 3. Віюк Степан Антонович з Острожця. Решта шістнадцятеро — з Княгининого: 4. Волочай Сергій Максимович. 5. Барчук Віктор Леонтійович. 6. Ярощук Герасим Мартинович. 7. Бардан Трохим Федорович. 8. Кравчук Юхим Карпович. 9. Каленюк Василь Іванович. 10. Чухрій Микола Юхимович. 11. Чухрій Володимир Лук’янович. 12. Волочай Дмитро Іванович. 13. Гордіюк Семен Григорович. 14. Дмитрук Микола Талимонович. 15. Барчук Костянтин Леонтійович. 16. Барчук Леонтій Іванович. 17. Локайчук Олександр Радіонович. 18. Міхнік Іван Павлович. 19. Чухрій Андрон Степанович.
У чому їх звинувачували? Слідство встановило, що ініціатором антирадянсько-повстанської діяльності були брати Василь і Степан Віюки, що входили до районного проводу ОУН, який очолював районний комендант В. Шалайко (псевдо «Побратим»), а згодом — Д. Хоміцький (псевдо «Чайка»). Вони заклали станиці ОУН в Надчицях, Княгинино, Залав’є, Свищеві та інших селах. Вербували людей, збирали кошти на бойовий фонд, зброю, медикаменти. Для друкування листівок брати Віюки і Хоміцький викрали в Острожецькому райземвідділі друкарську машинку. Вони «планували проведення терористичних актів та інших заходів з метою підриву радянського ладу».
Їх утримували в Рівненській тюрмі. 29 травня 1941 року 12 із них: Зотбачук, Віктор і Леонтій Барчуки, Василь і Степан Віюки, Герасим Ярощук, Юхим Кравчук, Трохим Бардан, Микола, Володимир Чухрії, Семен Гордіюк, Іван Михнік Рівненським облсудом були засуджені до розстрілу. Приречені подали на апеляцію, але 22 червня — у день нападу гітлерівської Німеччини на СРСР, їх розстріляли. Місце захоронення невідоме.
Ше сім княгининців: Сергій і Дмитро Волочаї, Василь Каленюк, Микола Дмитрук, Костянтин Барчук, Олександр Локайчук і Андрон Чухрій були засуджені до різних термінів і переведені в Дубенську тюрму. Під час розстрілу енкаведистами невільників у червні 1941 року їм вдалося вирватися з дубенських тюремних камер. Дехто після війни повернеться у рідне село, але про долю 12 розстріляних побратимів у Рівненській тюрмі нічого не знали.
Віталій ТАРАСЮК.
Фото із кримінальної справи.
Млинів Рівненської області.
