Минає рік з того часу, як немає з нами Сергія Правденка. Відомого українського журналіста, нашого колеги, під чиєю опікою й керівництвом 1 січня 1991 року побачив світ перший номер «Голосу України».
Сергій Макарович був народним депутатом трьох скликань, очолював Український інститут підвищення кваліфікації працівників телебачення, радіомовлення і преси Держтелерадіо України, тривалий час редагував «Голос України». Але за своєю сутністю, за станом душі він завжди залишався журналістом. Отим небайдужим працівником пера, який, як співається у тій відомій пісні, творив газетну палітру, «от забоя к небу строя мост». Починаючи з таких провідних видань 70—80-х років минулого століття, як «Робітнича газета», «Радянська Україна», «Экономическая газета» (Москва), де працював кореспондентом.
У «Голосі України» — передвіснику Української незалежності — виразно виявився редакторський талант Сергія Правденка, його непересічні організаторські здібності. Бо насамперед завдяки йому було закладено міцну матеріально-технічну базу редакції, створено дружний професійний колектив, налагоджено випуск газети, яка користувалася (і користується!) популярністю серед читачів — у першій половині 90-х років минулого століття її тираж сягав майже 900 тисяч примірників.
Рік тому Сергій Правденко передчасно і несподівано відійшов у вічність. Але він назавжди залишився в наших серцях, у нашій вдячній пам’яті.
Сергій Правденко живе у нинішньому подиху газетних рядків «Голосу України», народженого ним та його командою на старті 1991 року.
Колектив «Голосу України».
