Колись на околиці нашого села хтось уздрів  вовка... Ну, ніби вовка. Зібралися мисливці — душ 15, і рушили на справу, бо той же клятий вовкулака може такої шкоди наробити! У колгоспі навіть виділили сміливцям автомобіль і видали провіант. Об’їхали довколишні поля — нема вовка! Але хтось знову підказав, що бачив, як сіроманець пішов у бік Решетилівського району. Поїхали туди — там місцеві приєдналися, отак їх уже було зо двадцять. Скрізь зустрічали мисливців як дорогих гостей, бо ж благе діло роблять — на зажерливого звіра пішли. Тому усюди, де з’являлися звіролови, накривали їм стіл...

Ну, днів зо три ганялися, але так вовкулаку й не знайшли. Щоправда, підстрелили двох собак і одну козу, але ж ліс рубають — тріски летять! Завершуючи «операцію», підрахували збитки і вжахнулися: загалом по селах було «знищено» чотирьох поросят, кілька десятків курей і десяток кролів...
От скільки шкоди приніс клятий вовкулака!
 
Полтавська область.
Мал. Миколи КАПУСТИ.