Хочу розповісти про моїх батьків. Коли нагадують, що тато й мама відповідають за виховання дітей, дехто думає, що це їм «моралі читають»: те роби, а того не роби. Насправді головний виховний чинник — приклад батьків, їхнє ставлення до життя і людей.

На знімку, зробленому 1945 року (за місяць до мого народження): батьки Володимир Юхимович і Ганна Костянтинівна Кордони з Євгенією та Іваном.

Мої батьки Ганна Костянтинівна та Володимир Юхимович КОРДОНИ проживали в селі Гадзинка Житомирського району. Їхні дитинство і юність припали на період, коли селяни були ще одноосібниками, коли їм ще належала земля і вони на ній напружено працювали. В тих умовах соціалізація дітей відбувалася дуже швидко. Дитина до 10 років могла вже бути на своїх хлібах. У десятилітньому віці мати пасла череду з 19 корів.
У 1920—1933 роках у материній родині були книги одного з лідерів Української революції 1917—1921 рр. Володимира Винниченка, а також Івана Огієнка і Сергія Єфремова. Мати ці книги переглядала, потроху читала. Звичайно, не все там розуміла. Але винесла головне: що є Україна і що вона заслуговує на кращу долю.
Під час окупації нашого краю німецькими нацистами мати пекла для партизанів хліб. Материн брат — мій дядько Григорій, який був підпільником, — возив цей хліб у село Кошарище, за яким починалися великі ліси.
У 1924 році мати вперше побачила Миколу Васильовича Хомичевського, майбутнього відомого поета і перекладача Бориса Тена, а тоді — священика Української автокефальної православної церкви. Він приїхав до Гадзинки проводити службу в церкві українською мовою.
Через 31 рік, у 1955-му, відбулося особисте знайомство матері та всієї нашої сім’ї із Борисом Теном, його дружиною Аполлінарією (Нарою) Леонтіївною Ковальчук та їхнім сином Васильком. Мати була з родиною Тена і в радості, і в горі. Радість — святкування днів народження, а горе — передчасна смерть Василька і Аполлінарії Леонтіївни.
Завдяки Борису Тену мати познайомилася з багатьма житомирськими письменниками. Особливо багато розповідала про найстарішого серед них — Касіяна Харитоновича Граната (1888—1977 рр.). Дружба з Б. Теном тривала 27 літ — аж до його смерті 12 березня 1983-го. А мати пережила його на півроку — померла 8 вересня.
Усе життя вона підтримувала зв’язки з односельцями, знайомими, рідними, поважала їх, провідувала старих і хворих, була чуйною до чужої біди. Батько Володимир Юхимович був інвалідом, усе життя працював бухгалтером.
Виростила сім’я трьох дітей. Старший Іван став лікарем-стоматологом; Євгенія — бухгалтером, а я — істориком, кандидатом наук. Мають батьки продовження й своїми шістьма онуками, вісьмома правнуками та двома праправнуками.

Микола КОРДОН.

Житомир.