Новими творчими відкриттями, імпрезами та навіть скандалом відзначився Міжнародний фестиваль актуального мистецтва PORTO FRANKO, який з 13 по 17 червня тривав в Івано-Франківську.
Гвинтокрили в центрі міста викликали неабиякий інтерес.
PORTO FRANKO-2018 задумали під гаслом «Повітряний порт». Це було поєднання романтики футуризму зі звучанням авіатурбін, аеродинамічні інсталяції в міському просторі та унікальні театральні постановки, світлове шоу тощо.
Літак Ан-2 став головним музичним виконавцем фестивалю. Його задіяли в опері «Аерофонія» (проект NOVA OPERA), зробивши елементом декорацій і тлом вистави. Його сонорика (галаслива композиція авіатурбіни) поєднувалася з церковними співами григоріанського хоралу, колисковими та повільною електронною музикою. Невеличкий гвинтокрил на території давнього Бастіону, поєднаний з муралом — портретом Івана Франка на стіні однієї з висоток неподалік, наче відобразив суть фестивалю.
Годі було побувати на всіх заходах, адже їх до сотні. В облмуздрамтеатрі тривали вистави. Одна з них, «Ох, магіє» («Oh, Magic») австрійського хореографа Сімона Маєра — зібрала аншлаг. Чимало глядачів були шоковані розвитком подій на сцені, де артисти роздягнулися догола. Постановку анонсували для тих, кому за 21 рік.
А ось драма-вистава «Вигнані з раю» вже добре знайома франківцям. Для фестивальної імпрези організатори вибрали справжнісінький потяг. Старий паротяг пригнали спеціально до залізничного вокзалу. Серед ночі учасниця фестивалю Галина Баранкевич разом із оркестром облмуздрамтеатру й лемківським хором «Бескид» виконала низку старовинних лемківських пісень. А між ними були роздуми про долю переселеного з рідної землі лемківського народу: «За горами, за лісами, не місяць, не місяць, нескінченний шлях уверх. І все, що ми маємо, — це пісня. Як дороговказ, як наша душа, як віра. Це мова втраченого Раю. Мова, якою в нас промовляє Бог». Відомий івано-франківський художник та журналіст Ігор Роп’яник назвав цей перформанс «найдостойнішим із усього, що було на PORTO FRANKO, з чудовою грою акторів обласного драмтеатру, й постановкою, й музичним супроводом, відповідним місцем і часом проведення».
Чимало ажіотажу викликала інша імпреза — концерт групи «Хамерман знищує віруси». Учасники колективу вийшли майже оголеними. Це викликало хвилю обурення в загалом цнотливому християнському Івано-Франківську. На думку Ігоря Роп’яника, «вульгарність там була не в голизні. Якби вони навіть були одягнені в смокінги, все ж їхній виступ був вульгарним за манерою, рухами, викриками. Найприкріше те, що публіка 21+ закритої вечірки пищала від захвату. Мабуть, все-таки від шкарпетки на неприкритому статевому органі. Не від пісень же? Бо те, що вони викрикували зі сцени, було набором слів під набір звуків». Захід відбувався в палаці Потоцьких, і міський голова запропонував після концерту освятити це місце.
Утім, до фестивалю PORTO FRANKO варто повертатися ще й ще. Щоб розповісти про справжні новації: захід для дітей «Нова енергія», аудіовізуальну виставку в тому ж палаці Потоцьких. Зрештою, почути думку організаторів надзвичайного фестивалю, який наступного року матиме інший порт — космічний.
Людмила СТРАЖНИК.
Фото надано автором.
Івано-Франківська область.
