Історико-краєзнавча експедиція — вже вдесяте організована Київським обласним молодіжним центром разом із ГО «Молодіжний військово-патріотичний спортивний клуб «Каскад» за підтримки управління молодіжної політики та національно-патріотичного виховання КОДА — дала змогу трьом десяткам хлопців і дівчат із Київщини здійснити захопливу і пізнавальну подорож на яхтах по Дніпру.
Команда сміливців під зливою вирушила з Києва до Переяслава. Звісно, декого злякала негода, але більшість юних і дорослих мандрівників-краєзнавців, які цілий рік чекали на цю мандрівку, примхи погоди не зупинили. І вони ні на мить не пошкодували! Адже яхтинг — це потяг душі романтиків та авантюристів до пригод і неймовірно красивих пейзажів. Плавзасоби, на яких ми йшли по Дніпру (яхти «Переяслав», «Марго» й «Ботикъ»), створено умілими руками капітанів.
Перший день подорожі зустрів нас прохолодним повітрям, сірим небом та неспокійним Дніпром. Але краєзнавці розпочали знайомство з маловідомими сторінками історії стародавнього Переяслава, який нещодавно відсвяткував 1110-річчя від дня свого заснування. Це місто внесено до списку культурної спадщини ЮНЕСКО як місто-музей: тут їх 27! Місцевий краєзнавець і пошуковець-ентузіаст, голова ГІ «Корінь нації» Микола Богатир показав нам свій Переяслав — місто Тараса Шевченка і гетьмана Мазепи, архітектурних пам’яток, молодіжних проектів і спортивних свят. А ще відомих дерев: тут росте акація, посаджена Тарасом Шевченком, береза-тризуб, 800-річний «Дуб української нації».
...Попри дощ ми все-таки вийшли на воду. Невеликий шторм добряче помотиляв судна, додавши трохи переляку, екстриму й драйву. Мали йти до Трахтемирівського заповідника, але через неспокійну воду довелося змінити маршрут, тож стали біля підніжжя гори Батура неподалік Переяслава. Вона отримала свою назву на честь похованого тут козака Батури. На вершині збереглася його могила з великим кам’яним хрестом. Зранку сміливці піднялися на гору, щоб упорядкувати козацьке поховання.
...У селі Балико-Щучинка ми відвідали Меморіальний комплекс Героїв Букринського плацдарму і місцевий музей. Саме звідси восени 1943 року мала початися військова операція з визволення Києва — форсування Дніпра бійцями 1-го Українського фронту. Але наступ виявився невдалим. 24 вересня 1943-го війська Воронезького фронту підійшли до Дніпра біля сіл Зарубинці та Григорівка і вночі форсували річку. Перші, хто зумів дістатися берега, закріпилися на крутоярах і відвертали вогонь на себе. Залишивши декотрі частини та з’єднання на Букринському плацдармі для імітації начебто основних сил, головні війська СРСР уночі 3 листопада передислокувалися в район Лютежа. Але визволення Києва значною мірою забезпечили ті, хто на смерть стояв на Букринському плацдармі. У Дніпровій воді й на Букринській висоті полягли (за різними даними) 250—500 тисяч бійців (а скільки місцевого населення — й досі невідомо). На горі, на околиці села Балико-Щучинка, на місці давньоруського городища Чучин, із фортецею й 4-метровими оборонними валами XI століття, височить меморіальний комплекс, споруджений у 1985-му. У братській могилі меморіалу поховано 3170 бійців.
...Наступного дня пришвартувалися біля літописного містечка Ржищів, яке по праву вважається центром трипільської культури: відвідали історико-краєзнавчий музей, узяли участь у науковій конференції. Далі було село Стайки з унікальним краєзнавчим музеєм «Берегиня». Експедиція завершилася в містечку Українка.
«До розробки маршруту, історичних довідок і матеріалів, тематичних бесід і навчань, проведення заходів були залучені фахівці-краєзнавці з багаторічним досвідом, — розповідає ініціатор, натхненник і незмінний керівник експедиції Наталя Топчій. — Формат мандрівки — на яхтах Дніпром — дає можливість побачити і сфотографувати історичні пам’ятки, відвідати музеї, поспілкуватися з місцевими жителями для збору інформації та її аналізу біля багаття на березі ріки».
...Поверталися ми до Києва страшенно втомлені, бруднющі, але й безмежно задоволені.
Наталя ПЛОХОТНЮК.
Фото автора.
