Албанія — країна, спрагла за туристами, або Бухгалтер — це не лише рутинна робота
Киянка Тетяна Олексіївна Коваль (на знімку з донькою Ольгою) скоро тридцять років, як віддана професії бухгалтера.
Вона зізнається, що бухгалтерія дарує їй бажання жити, працювати, заробляти і… подорожувати.
— Тетяно Олексіївно, мені запам’ятався ваш настрій під час однієї з літніх зустрічей минулого року, коли ви повернулися з чергової поїздки Європою. Тоді мене вразив ваш діапазон пізнання закордонного життя і безлічі привабливих місць. Що плануєте цього року?
— Цього літа ми вирушаємо групою з восьми осіб (переважно мої рідні) двома автомобілями до Албанії. Уже склали маршрут. Спочатку заїдемо в Бухарест, щоб подивитися палац парламенту, потім у Софію, Пловдів, у Грецію — побуваємо на півострові Касcандра. А потім — попрямуємо в Албанію.
— Який маршрут у вас безпосередньо в Албанії?
— Відвідаємо курорт Саранда на Іонічному морі, після чого поромом вирушимо на острів Корфу, а потім поїдемо в містечко Дермі, на його незвідане узбережжя.
— Що найцікавіше на цьому шляху?
— Неподалік Саранди знаходиться унікальна пам’ятка природи Блакитне око (The Blueeye) — джерело з підземною течією, так би мовити, «водоспад навпаки», як гейзер з надр землі. Аквалангісти занурювалися туди на 45 метрів, але дна ніхто не дістав.
Якщо говорити про Албанію загалом, то країна зараз потужно розвивається, розбудовується, вона відкрита і спрагла за туристами. Їм, албанцям, як, до речі, й нам, є що показати, чим зустріти і по-справжньому зацікавити.
— Чим найбільше приваблюють ці місця?
— Особисто для мене — людьми. Албанці дуже доброзичливі й гостинні. Завжди і скрізь допомагають. Ми вже третій рік відпочиватимемо тут і пересвідчуємось, що люди хочуть забути своє минуле за правління диктатора Енвера Ходжі, свою ізольованість, бажають жити краще й роблять для цього все можливе. А ще в Албанії багато незвіданих, незабруднених туристами місць. Особливо неповторне, небагатолюдне (в тих місцях, де ми зупинялися) Іонічне море з казковою береговою лінією. Дуже якісні місцеві натуральні продукти, і майже все помірніше в цінах, ніж, наприклад, у Туреччині чи Європі. А ще тут ми не зустрічали росіян. Переважно сюди приїздять українці із західних регіонів.
— Ви, певне, побуваєте і в столиці?
— Так, обов’язково. Після знайомства зі столичними цікавинками частина нашої групи повернеться літаком до Києва. А я і ще кілька осіб хочемо відвідати розташоване біля Тирани містечко Дурес, де вже не Іонічне море, а Адріатичне. А потім автомобілями через Боснію та Герцеговину із заїздом до Угорщини повернемося додому.
— Тож безвіз працює?
— Так, подорожуємо вільно, без усіляких перешкод, на кордонах майже не втрачаємо часу...
— І на дороги теж?
— Так, дороги, зокрема, в Албанії дуже якісні. До них ставляться уважно й постійно підтримують в належному стані, будують швидко та якісно нові.
— А витрати ви прораховуєте частіше заздалегідь чи в процесі подорожі?
— Звичайно заздалегідь, без цього не можна. Тим більше, коли ти любиш цифри і дружиш з ними. Чоловік мені всіляко довіряє. Ну а я покладаюсь на його майстерність водія. Так і рухаємось…
У переддень Дня бухгалтера (16 липня) вітаємо усіх, відданих цій професії. Чи знали ви, що нині співвідношення жінок і чоловіків у бухгалтерській професії на пострадянських теренах — приблизно 80% на 20% на користь жінок. Багато хто пояснює це тим, що для чоловіка не підходить рутинна праця, чим по суті і є робота бухгалтера. Бухоблік вимагає неймовірної уважності та постійного зосередження — а це під силу більше жінкам.
Розмову вела Лариса МАТВІЇВ,
журналіст
(Всеукраїнське
бухгалтерсько-юридичне видання
«Все про бухгалтерський облік»).
Фото автора.
