Чи легкий труд — бути мамою? Важко виховати й одну дитину. А якщо в родині троє, п’ятеро чи й десятеро дітей? А мама не просто народила їх, а й виховала хорошими людьми... Тоді таку жінку по праву вважають героїнею. У Кіровоградській області сьогодні таких мам проживає понад 1300.

Однією з них є Ольга СОЛОМАХА (на знімку) із села Злинка Маловисківського району, якій Президент України нещодавно присвоїв почесне звання «Мати-героїня». Жінка розповіла, як жила в селі, народжувала дітей і тяжко трудилася.
Ользі Соломасі — 63. Дивлячись на цю маленьку, тендітну жінку, важко уявити, звідки вона черпала сили. Разом із чоловіком Олексієм народили і виростили трьох синів і трьох доньок. 13 років тому Ольга Іванівна поховала чоловіка і лишилася з дітьми і з вічною роботою.
«Народилася я в селі Українка на Дніпропетровщині. Рано почала тяжко працювати. Уже в сьомому класі ходила на ферму допомагати мамі доїти корів, а після дев’ятого самостійно там працювала. По закінченню школи вивчилася на бухгалтера, а потім вийшла заміж. Із чоловіком познайомилася у рідному селі, куди він приїхав до своєї сестри. Ось так у 22 роки переїхала з ним у Злинку на Кіровоградщину. Тут народився наш найстарший син Олег», — розповідає історію свого життя Ольга Соломаха.
Трудилася весь час. Надійною підтримкою і опорою був чоловік, за що вона йому завдячує. Діти в подружжя народжувалися з різницею в три роки. А в час між народженням молода мама працювала в колгоспі.
«Наймолодші донечки — близнята. Нас у батьків було троє — і я зі своєю сестрою теж близнята. Моя донька нині при надії і теж чекає двійню», — усміхається співрозмовниця.
Дітей вона виховувала в строгості, з раннього дитинства привчала до праці. Сьогодні з гордістю констатує: усі стали хорошими людьми.
«Нас так батьки виховували, і я так своїх дітей навчала. Слава Богу, ніхто з них не курить і не п’є, — радіє багатодітна мама. — У школі їх завжди хвалили, бо добре вчилися і працьовитими були. І тепер на них гріх ображатися: усі допомагають. Кожен пішов своєю дорогою. Найстарший Олег дуже любить техніку, може все полагодити, розібрати до гвинтика і зібрати знову. Донька Віта вийшла заміж і зараз доглядає своїх діток удома. Біля мене лишився син Руслан (він нині працює в школі). Олексій закінчив коледж і працює в Києві. А наймолодші близнята Оля і Юля зараз при надії, чекають на поповнення. Щоправда Оля живе у Злинці, а Юля поїхала на мою батьківщину — на Дніпропетровщину».
Так сталося, що двох дітей із родини Соломахи назвали так, як батька і маму.
«Це не на нашу честь ми дали їм такі імена. Коли народився третій син, чоловік назвав його Олексієм. Так йому захотілося, а я не перечила. А коли народилися двійнята, то одну донечку назвала на честь святої Ольги. Так я вирішила, щоб дівчатка були Оля і Юля», — каже багатодітна мама.
Сьогодні Ольга Іванівна згадує прожиті роки, важку працю, недоспані ночі, хворобу і смерть чоловіка... Усе це позначилося і на її здоров’ї. Каже, що вже бракує сил тримати таке велике господарство, як раніше. Порає тільки козу і курей.
«А раніше скільки всього тримали: корову, по десятеро свиней, гусей, курей... Дякувати Богу, чоловік допомагав — дуже хороший був... І діти з дитинства трудилися біля мене, все робили по господарству, — згадує жінка. — Розуміла, якщо народила дітей — то мушу їх забезпечити. Від держави нічого не чекала, покладалася тільки на себе, та в ті часи матерів і не підтримували. У Злинці я не одна багатодітна мама. Таких багато — як, напевно, і в інших селах. Якось донька запитує мене: «Мамо, як ти виховала шестеро дітей?» Ось так і виховала. Ніколи на них не кричала, завжди вчила робити так, щоб було не соромно перед людьми».
Ольга Соломаха почувається щасливою мамою і бабусею. Має четверо внуків, чекає ще і радіє, що її діти продовжують батьківську школу, у якій самі виховувалися.
«Онуків вчать, щоб були людяними і працьовитими. Зараз усі вони самі заробляють на життя, і знають, що всього треба добиватися самим і тяжкою працею», — констатує багатодітна мама.
Оскільки з віком Ольга Іванівна стала хворіти, більше грошей витрачає на ліки, а пенсії на все не вистачає, та на долю жінка не нарікає, бо підтримують і допомагають діти.
«На жаль, вони не часто збираються разом у батьківській хаті за одним столом, бо кожен зайнятий своєю справою. Але раз на рік у поминальні дні всі обов’язково з’їжджаються, і йдемо до батькової могили», — говорить Ольга Соломаха.
Родину Соломах у Злинці добре знають і поважають.
«Працелюбна сім’я. Усі багато трудилися — і батьки, і діти. Люди поважають їх, нічого поганого не скажуть про цю родину», — каже сільський голова Олександр Недолужко і пишається, що держава гідно оцінила заслуги односельчанки.
З високим званням «Мати-героїня» Ольгу Іванівну привітала й районна влада. Сама ж мати-героїня не хизується цим. Каже: «Я єдине в Бога прошу — сили і здоров’я, щоб і далі працювати, бо люблю труд. Тоді все в мене буде».

Любов ПОПОВИЧ.
Фото автора.

Кіровоградська область.