Мешканку Городенки Броніславу ВАНЬ (на знімку) можна часто зустріти на ринку. Між барвистих квітів та кущів щира й усміхнена жінка здається ще привабливішою. Має своє стале місце та клієнтуру.

Пані Люся, як називають її близькі та знайомі, вирощує на продаж квіти вже шостий рік поспіль. Доти на клаптику землі біля хати садила всіляку всячину, рештки продавала. Колись її сусідка і подруга заповіла: «Картоплю собі купиш, а з квітів завжди матимеш свіжу копійку».
Тепер Броніслава Вань і справді садить лише два відра бульби, щоб мати свою ранню. Решта городу — під квітами й декоративними кущами. Загалом понад шістдесят різновидів. Від первоцвітів — до осінніх. Каже, що клопоту значно більше, бо сапою не пройдешся. Треба зважати на багаторічники в землі: тюльпани, нарциси, гіацинти, підсніжники. Тому бур’яни нищить делікатно — ножем, руками.
Працювала швачкою, а останні роки перед пенсією — помічником вихователя в дитсадку. Чоловік пані Люсі помер п’ять років тому. Мешкає із сином Богданом, невісткою Любою та внучкою Богданкою. Дівчинка допомагає бабусі поратися. Її улюблені квіти — ромашки. Натомість бабуся дає на обновки. Приробіток на базарі має такий собі — коли 40 гривень, коли й 100. Але до невеликої пенсії вагомий додаток.
На запитання, чи правда, що разом із квіткою хтось «недобрий на руку може забрати з собою удачу», пані Люся відповідає заперечливо:
«Скільки торгую квітами, в мене ще нічого не вивелося. Навпаки: приходять покупці й дякують, що все приживається та множиться. Іноді самі починають продавати або ж мені дають під реалізацію. Завжди йду на поступки: прошу, приміром, 30 гривень за кущик, дають 25. То я й за це дякую. Натомість і собі купую якісь нові квіти для розмноження. Серед людей, ще й з улюбленим заняттям легше долати старість».

Людмила СТРАЖНИК.
Фото автора.

Івано-Франківська область.