Удало завершилася тритижнева спільна комплексна етнографічна експедиція, що тривала у Виноградівському районі і була організована кафедрою історії України Ужгородського національного університету та Закарпатським музеєм народної архітектури і побуту.
Ганна Бігун (ліворуч) показує директору музею Василеві Коцану вишивану пасхальну серветку.
П’ятнадцять студентів-другокурсників історичного факультету УжНУ в рамках цієї експедиції зібрали насамперед цікавий матеріал з уст старожилів. Їхніми наставниками були доценти Павло Леньо і Василь Коцан, а від скансену — старші наукові співробітники Михайло Рекрутяк і Василь Король. Базою експедиції стала Оноцька школа. До речі, це вже четвертий такий захід, відроджений 2014-го після 25-річної перерви.
— Дослідженнями було охоплено десять сіл, — розповідає доцент УжНУ і водночас директор Закарпатського музею народної архітектури і побуту Василь Коцан. — Це — Онок, Боржавське, Великі Ком’яти, Широке, Шаланки, Олешник, Сасово, Лемаковиця, частково Королево і Підвиноградово.
Тематично досліджувалися чотири підгрупи: матеріальна культура — традиційний народний одяг, житло, ремесла й промисли; демонологія і магія; усні історичні дослідження — про зміни політичних режимів протягом ХХ століття, які збереглися в народній пам’яті; сімейно-шлюбні стосунки і родинні зв’язки.
Зібрано величезний масив народних оповідок. Зокрема, що стосується матеріальної культури, то записано 150 розмов із старожилами. Також фіксувалися на відео і фото речові пам’ятки, народний текстиль, знаряддя праці тощо. А для поповнення фондової колекції музею мешканцями цих сіл подаровано понад сотню експонатів. Люди кажуть: удома немає де зберігати старожитності — онуки їх рано чи пізно викинуть, а в скансені їм відкриється друге життя, і ними будуть любуватися відвідувачі.
Василь НИТКА.
Фото надано Василем КОЦАНОМ.
