Підлабузники з’явилися на планеті Земля з появою Адама і Єви. Або відтоді, як гомо сапієнс гуртом полювали на мамонтів. Якщо хтось запропонує свою точку відліку — будь ласка. Головне в іншому. Це явище, хоч би коли воно народилося, живе і процвітає й досі. Воно вічне. От тільки в різних сферах амплітуда його прояву різна. Як і форми. Бо й люди різні.
Випадок, про який піде мова, трапився зі мною під час служби в армії. У нашій частині хтось видав військову таємницю — у заступника комбрига лікарі виявили в нирках пісок. Базіка — знахідка для шпигуна. А якщо про це дізнається ймовірний противник?.. А коли під час атаки ворога цей пісок піде з нирок… У злагодженому військовому ланцюжку намітилась явно слабенька ланка.
Мене викликав мій безпосередній начальник: «Ти про нашу біду вже знаєш?» «Нашу?» — перепитав я… «Ну, про пісок у нирках заступника комбрига, — продовжив начальник. — Таємницю не вдалося зберегти. Водночас політпрацівники з наших підрозділів у південних областях, виступили з благородною ініціативою — передати хворому кавунів. Кавуни добре чистять нирки. «ЗІЛом» «полосатих» доставлять до нас. Далі «ГАЗоном» ти доставиш їх у підрозділ під Києвом. Завтра туди з перевіркою приїде полковник. Про кавуни він не знає. Це сюрприз».
Отримавши завдання, я не звернув уваги, що кавуни він назвав смугастими, а з транспорту мені виділили старенький «ГАЗон».
Уявляєте, які плоди я доставив за місцем призначення, маючи водія-новачка, який дорогою не обминув жодної вибоїни, жодної ямки. Поспішаючи, ми навіть не застелили кузов соломою. Тож третину кавунів довелося викинути в канаву. А їх же пораховано… Що робити?.. Як з’явитись перед світлі очі полковника? Що він про мене подумає?.. Бовдур, тай годі — самокритично оцінив я себе.
Довелося заїхати на місцевий базар, поповнити «ліки». З чистою совістю ми завернули до військової частини. Заступник комбрига вже був на місці. Якраз оголосив «готовність № 1». Коли водії перевантажували кавуни з «ГАЗона» в «УАЗ», до них підійшов полковник. Від побаченого в нього очі полізли на лоба: «Що за хімія, старший лейтенанте?» Я спробував пояснити, що поле, де вирощували кавуни, без ГМО, без гербіцидів, без хімії. Для такої людини тільки елітні плоди. «Та я не цю хімію маю на увазі, — продовжив воєначальник, — мені сказали, що всі кавуни полосаті, а ти щось нахімічив. Звідкіля взялися зелені кавуни?» Я немов блекоти об’ївся. А раптом він самодур… Чого доброго подумає, що я веремію закрутив.
Якщо зранку не везло, то і під вечір добра не чекай. Тож, як на сповіді, повідав полковнику всю гірку правду.
Поблажливо похлопавши мене по плечу, він лише голосно розсміявся. А кавуни, придбані на місцевому ринку, передав у солдатську їдальню. Того дня звичайний солдатський обід був з десертом. «Полковник постарався», — шепотіли солдати.
Леонід БРОВЧЕНКО.
Мал. Олександра МОНАСТИРСЬКОГО.
