Про старість ми переймаємося здебільшого по досягненні полудня віку чи коли виникає потреба доглядати літніх батьків. Відганяючи від себе думки, якими-то будуть наші останні роки життя, сподіваємося на належну опіку родини. А як бути самотнім або тим, чиї діти десь у світах, навідуються вряди-годи?

Мешканка села Серафинці Городенківського району 83-річна Василина БУРНАДЗ (на знімку) народила сімох дітей. Вижили четверо. Усі у світах. Найближче — у Кривому Розі — мешкає донька Віра. Вона часто телефонує, кличе до себе. Не хоче старенька. Велике місто не для неї, давить шумом та швидким ритмом. Три роки мешкала в сина Василя в російському Ростові-на-Дону. Добре було, але дуже хотіла додому. Повернулася.
У Серафинцях бабусю ніби й чекали. Та вийшло, що старенька стала для внуків джерелом фінансування. «Прикро, — каже, — що вони ніде не працюють. З моєї пенсії щомісяця по 600—700 гривень забирали...» А бабуся Василина останнім часом прихворіла. Зламала руку, занепала на ноги. Самій пересуватися вкрай важко, не було кому їсти подати.
Сільський голова Василь Кабан та головний лікар Серафинецької амбулаторії Ярослав Яківчик відвідали хвору, відправили до Городенківської лікарні. Та бабусю Василину без дозволу звідти забрали рідні, бо саме прийшов час отримувати пенсію...
Комісійно — перший заступник голови Городенківської РДА Ярослав Левкун із соціальними службами — вирішили, що Василину Бурнадз треба поселити в Тишківське стаціонарне відділення територіального центру з обслуговування одиноких людей похилого віку...
Бабуся Василина лежить, рани на ногах трохи загоїлися. Пригощає ще теплими пампушками — щойно на полудень дали. Натомість смакує принесеними фруктами. Радіє, що може виговоритися. У палаті ще три жінки. Кожна має свої проблеми, історії. Загалом у закладі — 30 стареньких.
На своє утримання мешканці віддають 75% пенсії. За це мають чотириразове харчування, догляд і медобслуговування.
Зарплата працівникам, витрати на енергоносії, підтримка належного стану приміщення — із районного бюджету. Торік соціальну лікарню державним коштом перекрили й утеплили фасад, є автономне водопостачання. Завдяки спонсорській допомозі тут оновлені меблі, постільна білизна. Чимало долучається благодійний фонд нардепа Анатолія Матвієнка. Привозять одяг і продукти мешканці краю. Завгосп Марія Бачинська демонструє запаси провізії, чимало закруток. Консервації роблять самі працівники закладу.
Багато допомагають і тишківчани. Через це є негласне розпорядження першочергово приймати з цього села одиноких людей, котрі потребують догляду. Приміром, нині тут перебуває Параска Гудзинська. Жінка вбирається в барвисту хустку й виходить на подвір’я. Там на лавочці сидять ще троє мешканців закладу. Усі потрапили сюди з райцентру. Гріються на сонечку та очікують сільського концерту, що має от-от розпочатися надворі. Жінки охоче розповідають про себе, кажуть, що тут їм ліпше, ніж удома самотиною.
Начальник районного терцентру Василь Боднарчук розповідає:
— Охочих потрапити до соціальної лікарні значно більше. Є потреба в розширенні закладу. Та й санвузли в кожній палаті не завадило б мати. Є проект залучити для потреб відділення будинок, що поруч. Туди можна перенести побутові приміщення, тоді звільниться сім кімнат. То можна зробити й двомісні палати. Пообіцяв допомогти депутат облради Андрій Левкович.

Людмила СТРАЖНИК.
Фото автора.

Івано-Франківська область.