П’ятнадцять років тому з курортної мапи Одеси стали зникати найбільші санаторії. Здравниці «Біла квітка», «Дружба», «Примор’я», «Україна», «Росія», імені Чувиріна, «Червоні Зорі» і багато інших уже припинили своє існування. Незважаючи на обурення одеситів, які не бажали спокійно спостерігати за цим, агресивні забудовники елітної нерухомості зносили лікувальні корпуси, вирубували цілі гаї рідкісних дерев і зводили на їх місці чергових бетонних монстрів.

А Мін’юсту — оздоровницю подавай!

Черговий «бій» на 12 гектарах заповідної землі на березі Чорного моря розгорівся за санаторій «Лермонтовський», якому понад сто років.

Протиборчі сторони — Міністерство юстиції України й «Укрпрофоздоровниця».

Битва за «Лермонтовський» почалася ще в далекому 2011 році. Тоді Господарський суд Одеської області передав санаторій від профспілкової організації «Укрпрофоздоровниця» Фонду держмайна України. Це судове рішення було не більш як юридичною ширмою для виведення об’єктів нерухомості з власності профспілок. Тоді такі схеми широко використовували для приватизації й закріплення права приватної власності на привабливу нерухомість.

До слова, суддя Павло Меденцев, який виніс зазначене рішення, і сьогодні перебуває в розшуку за скоєння корупційних злочинів.

У січні 2015 р. секретар РНБО О. Турчинов заявив, що ініціюватиме передачу санаторіїв Федерації профспілок України Міністерству оборони для оздоровлення й лікування поранених військовослужбовців. Імовірно, не випадково тоді ж і з’явилося скандальне кабмінівське розпорядження за підписом Прем’єр-міністра А. Яценюка по «Лермонтовському», продиктоване нібито турботою про учасників АТО. Але слів з урядового циркуляра не викинеш. А там написано, що будівлі й споруди санаторію по провулку Лермонтовскому, 2 передаються в управління Мін’юсту з метою «реалізації соціальної функції держави в частині створення умов для реабілітаційного лікування й оздоровлення працівників системи органів юстиції, Державної пенітенціарної служби, Державної архівної служби, у тому числі тих працівників і членів їхніх родин, які переміщуються з тимчасово окупованих територій... і районів проведення антитерористичної операції... а також учасників АТО».

Важко дати логічну оцінку цьому рішенню — передати для оздоровлення насамперед чиновників клінічний санаторій з величезним досвідом лікарської діяльності, у якому проходять лікування й реабілітацію хворі після інфарктів, інсультів, операцій на серці, серйозних травм і переломів, а також жінки з важким перебігом вагітності, — яке одразу ж видалося дивним.

Зрозуміло, що керівництво «Лермонтовського» і медперсонал не захотіли переходити під юрисдикцію Мін’юсту. Їхня позиція була підтримана територіальною громадою Одеси. При цьому запевняння Мін’юсту в тому, що урядове рішення гарантує повноцінне функціонування санаторію, забезпечить його розвиток, у повному обсязі задовольнить потреби в лікуванні й оздоровленні тисяч українців, а головне — не допустить приватизації здравниці, почуті не були.

Робота стабілізувалася з приходом нового директора — одесита Дмитра Антіпова (на знімку), який очолює установу й досі. Тож колектив, після появи нової загрози зміни директора, виступив проти мін’юстівської опіки.

Чиновники з Міністерства юстиції оперативно створили «своє» держпідприємство «Санаторій «Лермонтовський» і зажадали від керівництва одеського санаторію звільнити територію, передавши їм усі матеріально-технічні цінності. Цікавий факт — Мін’юст так поспішав реалізувати захоплення, що навіть не зміг дочекатися офіційної реєстрації компанії-двійника. Наказ міністра юстиції України «Про проведення інвентаризації майна Державного підприємства «Санаторій «Лермонтовський» датовано 28 січня 2015 року, при цьому саме підприємство було створено усього на день пізніше — тільки 29 січня 2015 року. Тобто, по суті, наказ Мін’юсту стосувався підприємства, якого ще не існувало.

За словами працівників санаторію, під час свого візиту чиновники відкрито погрожували колективу, обіцяли відкрити кримінальні справи, поводилися вкрай нахабно. Одеситів таке рішення згори відверто обурило — Клінічний санаторій «Лермонтовський» одразу ж подав кілька позовів із вимогою скасувати рішення про передачу майна санаторію Мін’юсту. Розгляд справ розтягнувся на довгі 12 місяців: судді всіх інстанцій один за одним не насмілювалися виносити рішення проти Мін’юсту. І тільки наприкінці 2015 року Одеський апеляційний суд задовольнив скаргу здравниці, визнавши дії чиновників неправомочними. Втім, навіть рішення суду не завадило чиновникам Мін’юсту вже через кілька днів «навідатися» у санаторій і вкотре зажадати передачі нерухомості.

Врятувати не можна приватизувати

І досі Міністерство юстиції активно переконує у святості своїх намірів. Мовляв, санаторій давно потрібно було повернути в державну власність і тим самим урятувати від незаконної приватизації. Чиновники обіцяють не просто зберегти здравницю, а й інвестувати мільйони, перетворивши одеський санаторій на один із найкращих курортів України. При цьому ні сам Павло Петренко, ні його підлеглі не можуть пояснити джерело цих інвестицій або надати бодай якийсь план розвитку санаторію. Мовляв, зараз головне — урятувати оздоровницю, усі деталі залишимо на потім. А паралельно із цими гучними заявами Мін’юст неофіційно розсилає листи в Одеську міськраду із проханням позбавити територію «Лермонтовського» статусу парку-пам’ятки. Адже цей статус при нагоді може перешкодити тіньовій приватизації будівель санаторію.

Сьогодні «Лермонтовський» — одна з небагатьох установ, яким вдалося зберегти статус клінічного санаторію: в Україні здравниць із таким статусом усього одинадцять... Крім іншого «Лермонтовський» — прибуткове самоокупне підприємство. Не споживаючи ні копійки бюджетних коштів, санаторій веде успішну господарську діяльність і справно платить понад 5 мільйонів податків у скарбницю щорічно. Із 2014-го керівництво установи активно допомагає військовим і переселенцям. Тут отримали гідну медичну допомогу понад 100 бійців АТО з тяжкими пораненнями, а понад 600 біженців з Донецької й Луганської областей знайшли в «Лермонтовському» притулок.

Позиція Міністерства юстиції більш ніж зрозуміла — роздобути в управління санаторій, зробивши його відомчим. Але є й інші точки зору.

Сьогодні справедливо ставиться питання про передачу «Лермонтовського» профільним міністерствам — МОЗ (що більш логічно) або Мінсоцполітики. Хоча тут теж є свої складнощі. Варто згадати 2017 рік. Тоді в проекті держбюджету уряд не заклав фінансування державних санаторіїв. І муніципальна влада була шокована тим, що місцева скарбниця повинна взяти їх на своє утримання. В Одесі таких сім. Але в підсумку, щоб уникнути ризику закриття здравниць і неконтрольованої їх приватизації, а також у результаті суспільного резонансу санаторіям МОЗ повернули державне фінансування. Де гарантія, що таке не повториться?

Сьогодні важливо, щоб до вирішення питання про Клінічний санаторій «Лермонтовський» був виважений, комплексний, державний підхід. На жаль, його не спостерігаємо.

Замість післямови

Виїзне засідання робочої групи Комітету Верховної Ради України, яке очолила народний депутат Наталя Королевська, відбулося в Одесі. Його присвятили ситуації з Клінічним санаторієм «Лермонтовський».

Також у заході взяли участь: перший заступник голови комітету, народний депутат України Сергій Каплін, народні депутати України Олексій Гончаренко, Микола Скорик, Віталій Барвіненко, голова Одеської обласної ради Анатолій Урбанський, депутат обласної ради Ірина Коваль, заступник голови ОДА Сергій Колебошин та інші.

Під час свого виступу голова облради А. Урбанський звернув увагу на те, що в намірі покласти край спорам і розв’язати важливе для Одеського регіону питання — збереження унікального в Україні санаторію — згуртувалися депутати всіх рівнів і політичних партій.

Під час засідання парламентська робоча група схвалила передачу санаторію громаді Одеської області; скасування розпорядження Кабінету Міністрів України № 52-р від 21 січня 2015 року «Про віднесення нерухомого майна санаторію «Лермонтовський» у м. Одесі до сфери управління Міністерства юстиції»; визначення форми управління переданим громаді санаторієм в особі обласної ради, трудового колективу й профспілок без права відчуження, перепрофілювання й зміни його меж.

За ухваленими рішеннями буде спрямовано відповідні звернення до Кабінету Міністрів України.

Одеса.

Фото В’ячеслава ТЕНЯКОВА.