За чотири роки ці зруйновані від обстрілів у період інтенсивних бойових дій 2014-2015 рр. будинки стали руїнами, що поросли дикою травою. В одному випадку власники споруди загинули під час обстрілу, в іншому — виїхали від війни і не збираються повертатися, але найчастіше в людей немає коштів, щоб відновити зруйноване житло. І тоді на допомогу приходить Норвезька рада у справах біженців.

Готовий будинок Валерія Бабенка.

Фото автора.

Є дах — уважай, що є домівка

— Тут був будинок моїх батьків, де я провела своє дитинство і юність, — показує Вікторія Колобаєва й помітно хвилюється. — Будинок був зроблений з дуба, дуже теплий, затишний і... рідний. Але під час боїв за Лисичанськ в 2014 році наша місцевість потрапила під обстріл і в результаті багато будинків залишилися без дахів, стін, господарських споруд. Тоді по вулиці горіли газові лінії... Це було щось жахливе... У нашої сусідки, бачите, з будинку зірвало дах, а її вбило. На щастя, мої батьки залишилися живі, завдяки тому, що незадовго до обстрілу виїхали в інше місце. А ось будинку нашого не стало... Для батьків це стало величенним стресом. Мама виїхала до сина, але тато залишився. Не зміг покинути рідні стіни.
Та що може сьогодні зробити 82-літній Георгій Прокопович, який половину свого життя віддав шахтарській праці? Сил майже не залишилося, пенсія така, що на неї не розженешся, на допомогу влади розраховувати не доводиться. Всі ці чотири роки Георгій Прокопович живе в родичів й горює, що в такому похилому віці втратив власний куточок. Стресовий стан підкосив здоров’я: два роки тому Георгій Вислогузов переніс інсульт. Виходу, здавалося б, не було. Цього року свою допомогу запропонувала Норвезька рада у справах біженців, і у ветерана з’явилася надія.
Будинок зводили по старому фундаменту, за два місяці вивели стіни зі шлакоблока й накрили дах. Вікторія з батьком не вірили: чотири роки стояли руїни, — і раптом за два місяці виріс будинок. Роботи йдуть швидко, і є надія, що до Нового року Вислогузови відзначать новосілля. 

Влучила «градина» у спальню 

З усього видно, що Богдан Убоженко — непоправний оптиміст. Стіни будинку щойно виставлені, даху ще немає, а він уже запрошує в гості та мріє про те, як сюди зайдуть батьки, як радітиме мама, як знову займеться домашнім господарством — в «усе буде нормально!»
Вулиця Київська в Попасній дуже сильно постраждала під час артобстрілу в січні 2015 року. Комусь «градини» влучили в город, комусь у сарай, на дорогу, а батькам Богдана — просто в будинок. На щастя, тієї ночі вони спали не там, куди поцілив снаряд. Це й урятувало їм життя. На другий день батько з матір’ю все кинули та виїхали від війни подалі — у Житомирську область, на батьківщину матері. Богдан із дружиною та маленькими донькою й сином теж виїхали з Попасної — дітей рятували.
До травня 2018 року будинок так і простояв розбитим. Коли Богдан з родиною повернувся додому, у Попасну, задумав відбудувати рідний дім, щоб батькові з матір’ю було куди повернутися. За цей час на Київській і сусідніх вулицях багато будинків були відновлені заново або відремонтовані. Це все — результат допомоги NRC. Не відмовила ця міжнародна організація й Богдану.
— Із друзями розібрали залишки будинку, замінили його фундамент і почали потихеньку відновлювати. Скоро ліс привезу — і виженемо дах, вікна уже є — поставимо, а там полегшає, — з ентузіазмом розповідає Богдан. — Спасибі NRC за допомогу. Сам би я не потягнув такий обсяг. До речі, жодна госпбудівля на садибі не постраждала, а тільки будинок. Влучила «градина» у спальню — і все. Підлоги підняло до самої стелі. Не розумію, як батьки живі залишилися. Я напередодні о восьмій вечора приїжджав до них, а в 11.30 ночі прилетів цей снаряд. Причому мій брат виїхав раніше, ще в 2014-му, і всю побутову техніку — плазму, комп’ютер, холодильник, пральну машину привіз батькам на зберігання й склав у ту саму спальню, куди поцілив снаряд. Зберіг, називається ... Батьки повернуться, коли будинок буде готовий. Зараз вони не можуть приїхати, бо мама доглядає за паралізованою бабусею. Ми чекаємо їх. Думаю, усе буде нормально. Аби тільки не почалося загострення конфлікту.
Останні слова, зізнатися, ріжуть слух. Якщо по прямій, то до лінії розмежування звідси — усього чотири кілометри, а до окупованого Первомайська — сім. Сильних вибухів жителі цієї місцевості не чують уже чотири місяці, але постріли гримлять через день. Попасна поступово відновлюється, і сьогодні місто радує око своїм доглянутим і, можна сказати, ошатним виглядом. Починають працювати підприємства, поступово повертаються люди. Усе це піднімає настрій, оптимізм. Але постійні обстріли нагадують про війну.

Був бенефіціаром, став неформальним консультантом

Ігор Каменський, координатор програми «Житло» NRC, показує на сусідній вулиці Воровського кілька відновлених будинків і розповідає їхню історію.
— По цій вулиці за проектом 2017 року було відновлено багато будинків. Існують типові проекти, проте кожний бенефіціар може вносити свої побажання. Валерій Бабенко, наприклад, попросив поміняли дах із шиферу на профіль, і ми це зробили. Його будинок був розбитий повністю, родина змушена була виїхати в іншу область України, а після того, як будівництво закінчилося, — повернулася. У Валерія двоє дітей, один із яких — інвалід. До речі, Валерій виявився дбайливим господарем і вклався в кошторис, хоча часто людям не вистачає грошей, виділених NRC. Тепер він наш неформальний консультант. Жителі сусідніх вулиць, які стали учасниками програми NRC з відбудови житла, звертаються до нього по інформацію та допомогу в консультації. І він ділиться своїм досвідом будівництва за гроші NRC. Часто люди не вірять, що за таку суму можна побудувати будинок. На доказ того, що це реально, Валерій демонструє свою велику, нову, гарну будівлю. Кращу в окрузі.
Будинок Дениса Ватутіна не такий великий, але обіцяє бути досить привабливим зовні. Торік NRC допоміг поставити покрівлю й фронтон, а в цьому році почне роботи з утеплення будинку. Стіни покриють пінопластом, потинькують, пофарбують — буде тепло та гарно. Денис сам виховує двох маленьких дітей, тому така допомога NRC для нього просто неоціненна.
...Часто буває так, що людина помирає, а його будинок залишається й служить новому поколінню. Але трапляється, що будинок розвалюється першим, забираючи із собою частину чийогось життя. Добре, якщо на його місці виростають нові стіни...

Луганська область.

Замість коментаря

Допомога, яку одержали родини Лисичанська та Попаснянського району від Норвезької ради у справах біженців, надається за фінансової підтримки Агентства ООН у справах біженців. Протягом трьох років ця організація є партнером NRC у реалізації програм на Сході України. За її підтримки в області тільки цього року буде відремонтовано більш як 70 будинків, 25 з яких повністю зруйновані, 36 із серйозними пошкодженнями. Якщо говорити загалом про програму відновлення житла в 2018 році, то за фінансової підтримки інших донорів NRC планує відновити 538 будинків з різними пошкодженнями й 40 будинків планується утеплити.