Уже нікого не переконати, що науковий плагіат і корупція — поняття споріднені, і в цьому велика небезпека для розвитку української освіти, наукового прогресу. Розмови про реформи і боротьбу з плагіатом у науковій сфері не дають жодних результатів, і все продовжується за простим сценарієм: є покупець і продавець наукової халтури. Отже, все залежить від тих, хто безкарно претендує на наукові ступені і звання, хоча безпосередньо причетний до обставин недоброчесності, «крадіжок» інтелектуальної власності у справжніх авторів.
А ще багато в чому цьому сприяють особи, які у контролюючих органах Міністерства освіти і науки не виявляють рішучості до очевидних фактів плагіату у кандидатських і докторських дисертаціях.
У наукових колах дивуються, наскільки далеко зайшли корупціонери з особливим статусом посадових осіб. У наукових колах згадують про історію з так званим доктором юридичних наук (екс-депутатом) Віктором Швецем. Його праця була перевірена з однозначним висновком: «плагіат». У той час міністр освіти і науки С. Квіт і члени Атестаційної колегії однозначно підтвердили і встановили заборону видавати атестат, а науковий консультант О. Бандурка на два роки був позбавлений права виконувати ці функції. Категорично відмовив В. Швецю й Окружний адміністративний суд міста Києва, але цей псевдодоктор наук знайшов підхід до апеляційного суду й отримав від судді-доповідача Є. Чаку бажане рішення про скасування відносно В. Швеця розпорядження справді принципового тоді професора С. Квіта. У жодному законі ми не знайшли права звичайних судів вирішувати наукові спори, а коли у суді ознайомилися з текстом виправдання плагіатора, то знайшли у постанові суду такий факт: «В. Швець подав до суду завідомо неавтентичні матеріали».
Ми не дивуємося, що стаття відомого вченого про плагіат, яка була надрукована у газеті «Голос України» у 2016 році, навіть не згадувалася, ніхто не спростував висновки незалежної експертизи. Пізніше склад Атестаційної колегії МОН України був дещо оновлений і до неї увійшов директор поважного наукового закладу. Комісія, яка розглядала дисертацію В. Швеця, під його керівництвом у висновку плагіат назвала компеляцією, тобто легким правопорушенням, оскільки повторну експертизу провела філолог із НДІ судових експертиз у місті Харкові. На засіданні Атестаційної колегії була спроба поза порядком денним протягнути на користь В. Швеця можливість отримати такий «дорогий» для нього атестат визнаного вченого. Колегія тоді не дозволила, але це був не кінець історії, оскільки спроби нарешті ощасливити В. Швеця дипломом доктора наук продовжуються.
Саме тому прикро сприймати такі факти як реальність. Питання, коли ми все-таки подолаємо плагіат та наукову корупцію як ганебні явища в суспільстві, залишається актуальним.
Віктор КОРЖ, кандидат юридичних наук.
