«Праматір’ю» і «прабатьком» Житомирського агротехнічного коледжу були створені на початку минулого століття садово-городні профшкола, а потім — технікум, розташовані на околиці Житомира. Цьому передувала дуже гостра суперечка губернських чиновників щодо того, кому слід передати землю: дитячому будинку, який на ній уже розміщувався, чи новому навчальному закладу.

ДОСЬЄ:

Микола Михайлович Тимошенко. Родом із с. Гладковичі Овруцького району Житомирщини. Освіта вища. Кандидат економічних наук, доцент, заслужений працівник освіти України. Працював на посадах головного агронома і голови колгоспів-мільйонерів. Народний депутат Верховної Ради України VI скликання, був головою Державного комітету лісового господарства України. З 2013 року директор Житомирського агротехнічного коледжу.

 

Нове покоління пише нову історію коледжу.

Фото автора.

Про напруження пристрастей свідчить архівний документ ще 1921 року, в якому завідувач Губкомпродосвіти викладає «особливу думку», обґрунтовуючи необхідність передачі земельної ділянки саме під створення технікуму:
«На Волині, — пише губернський чиновник, — де промисловість досить слабо розвинена, домінуючу роль у народному господарстві й економіці відіграє сільське господарство.
Розвиток сільськогосподарської освіти та підготовка кадрів агрономічних працівників, у яких відчувається гостра необхідність на Волині, є тому першочерговим ударним завданням Волгубпрофосвіти. Комітетом Профосвіти вирішено відкрити в садибі графа Аршенєвського на Крошні єдиний на Волині Технікум із бджолярства, садівництва і городництва... Близькість до міста дасть можливість використовувати як викладачів і керівників кращих спеціалістів і вчених агрономів Житомира, які працюють в губернських земельних установах».
Із того часу минуло понад 90 років, але кожне слово цього документа залишається актуальним для Поліського краю й до наших днів. Задум далеких попередників утілювала і понині втілює у життя величезна плеяда організаторів, керівників, педагогів, майстрів аграрної галузі для 11 областей України. З роками змінювався статус навчального закладу: із 1928-го по 1955 рік — крошенські садово-городня профтехшкола, садово-городній технікум, сільськогосподарський технікум; із 1955-го — Житомирський сільськогосподарський технікум, а з 1994-го — Житомирський агротехнічний коледж.
Нинішній його директор — кандидат економічних наук, доцент, заслужений працівник освіти, докторант Микола Михайлович Тимошенко — із особливою теплотою говорить про своїх попередників: П. К. Константинова, якому довелося в далекі 20-30-ті роки минулого століття створювати й ставити на ноги навчальний заклад; Миколу Кириловича Ткача, котрий поклав початок династії педагогів і чия донька Світлана Миколаївна, заслужений вчитель України, довгий час працювала тут завідувачкою відділення агрономії; Г. К. Дубовика і В. М. Юрчука. Останній, розповідає Микола Тимошенко, очолював технікум майже 20 років. Це при ньому побудували не лише два навчальні корпуси, а й 45-квартирний житловий будинок для викладачів, а також найкращий у Житомирі спортивний комплекс. Іще живий у пам’яті колег і вихованців технікуму попередник Тимошенка — Аркадій Євдокимович Зоря, на кубок імені якого проводиться обласний турнір із волейболу.
У чудових педагогів були достойні учні. Серед них: науковці, Герої Соціалістичної Праці, міністр і член Конституційного суду, керівники державних установ і аграрної галузі. Та найбільша гордість навчального закладу — це понад 30 тисяч спеціалістів сільського господарства.
— Протягом останніх чотирьох років, — розповідає Микола Тимошенко, — наш коледж є найпотужнішим закладом вищої аграрної освіти за кількістю поданих абітурієнтами заяв на бюджетну форму навчання. Конкурс — три людини на одне місце, а це означає, що ми — «в тренді», що ми затребувані на освітянському ринку. Жоден із 116 вузів України навіть не наблизився до нашого рівня. За даними моніторингу «Украгроосвіти» в напрямку агроінженерії ми твердо посідаємо перше місце. Так само ми є лідерами і в низці інших напрямів.
Особливою гордістю колективу є те, що Житомирський агротехнічний коледж набув статусу вищого навчального закладу. Основними структурними підрозділами тут є факультети, кафедри, вчена рада. І в цьому навчальний заклад такого рівня теж став першопрохідцем в Україні.
Заступник директора з навчально-методичної роботи, кандидат педагогічних наук Інна Миколаївна Можарівська додає, що коледж є лідером не лише за якістю освіти, а й за рівнем надання освітніх послуг. Це в навчальному закладі забезпечують четверо докторів і 40 кандидатів наук, а ціла когорта високопрофесійних майстрів допомагають поєднувати виробниче навчання з наукою.
Керівник кожного підрозділу коледжу може сьогодні похвалитися зробленим у забезпеченні високоякісного навчання, життя і побуту студентів. Заступник директора з адміністративно-господарської частини Василь Іванович Дем’янов із гордістю говорить про їдальню коледжу, де діти можуть харчуватися. Причому, на моє велике здивування, повноцінний обід обходиться тут всього 20 гривень.
Готуючись до ювілею, в коледжі побудували, реконструювали чи відремонтували 17 об’єктів, уклавши в це значні кошти. І сьогодні не впізнаєш чимало куточків не лише в приміщеннях навчального закладу, а й на його території — з любов’ю доглянутих, виплеканих.
— Хто вперше потрапляє в наш коледж, — розповідає Микола Тимошенко, — одразу ж помітить, що всі діти під час навчання вдягнені у робочу форму — кожен напрям має свій колір, із логотипом «ЖАТК». Здавалось би, це стосується лише зовнішності, але форма дисциплінує дітей і прищеплює їм почуття приналежності до коледжу, до професії.
Ще одна наша «родзинка» — Житомирський агротехнічний коледж є першопрохідцем серед технікумів і коледжів України з організації тримісячних стажування й практики наших вихованців за кордоном, зокрема, в Данії, Німеччині.
Особливою гордістю коледжу є єдина в Україні госпрозрахункова навчальна майстерня з ремонту двигунів. А розсаду овочів ранніх та пізніх сортів, вирощену в теплицях та на колекційному полі коледжу, охоче купують городники, дачники Житомира.
Можна багато розповідати про унікальність Житомирського агротехнічного коледжу: про його спортивну базу, що стала своєрідним «запасним аеродромом» для проведення всеукраїнських і міжнародних змагань; про те, що цей потужний навчальний і науковий заклад є для Міносвіти і науки та для МінАПК базою проведення багатьох всеукраїнських заходів. Тут поважають дітей і тих, хто віддав їм багато років життя та праці. Голова ради ветеранів коледжу Галина Данилівна Шкатула дуже задоволена ставленням дирекції навчального закладу до ветеранів і чуйністю дітей, котрі завжди готові прийти на допомогу тим, хто немічний, потребує підтримки.
— Виховання в студентів почуття відповідальності, милосердя є неодмінною складовою виховного процесу, — розповіла соціальний педагог Інна Миколаївна Шваб. Студенти-волонтери дарують радість дітям і співчуття та підтримку воїнам — пацієнтам військового шпиталю. Вони огорнули теплом і турботою своїх товаришів — переселенців із охоплених війною районів. А в навчально-виробничій майстерні коледжу після занять майбутні автомеханіки ремонтували двигуни автомобілів для 95-ї бригади.
Усі ці добрі справи студентів хоч кількома словами ляжуть у біографію коледжу, стануть експонатами одного з найкращих в Україні музеїв навчальних закладів.
Нове покоління пише нову історію коледжу. Успішним навчанням, витребуваністю на ринку праці. Директор Микола Тимошенко гордий від того, що практично всі 415 цьогорічних випускників або продовжили навчання, або пішли працювати. Жоден не залишився «за бортом».
— А це засвідчує, — переконаний директор, — що ми обрали правильний курс, і що наші зусилля дають належний результат. Якщо держава не повернеться обличчям до молоді, то багато хлопців і дівчат поїдуть за кордон. А поки що цю державну роботу виконує наш колектив.