Укр | Рус
Пентагон відновив польоти 80% літаків F-35 після катастрофи в вересні Бойовики знову обстрілювали позиції ООС: поранено ще одного військового Болгарія не буде брати участі у "Євробаченні-2019" "Укрзалізниця" замовила собі російської фанери на 14 мільйонів У Польщі очікують на напруги у відносинах з Україною найближчим часом У Києві відреагували на рішення РПЦ: Синод йде шляхом Кремля і самоізоляції Трамп відправляє держсекретаря до Саудівської Аравії Україна не хоче асимілювати угорців з Закарпатської області - Клімкін На Хмельниччині затримали 30 чоловік, які намагалися захопити аграрну компанію У понеділок в зоні ООС загинув один військовий, двох поранено РПЦ розриває спілкування з Константинопольським патріархатом Клімкін сподівається на прийняття Радою ЄС санкцій у сфері кібербезпеки В Азовському морі стався землетрус У Петрушині відкрили дошку Петруші Стабілізація ситуації навколо Ічні триває
Загрузка...
На головну
10.10.2018

«Воювати доведеться не з НАТО, а з Росією...» — 25 років тому за ці слова полковника назвали дурнем

Віктор СКРИПНИК.

Про блискучу операцію українських вертолітників згадав один з її учасників — полковник Повітряних сил України Володимир Бурий. 25 років тому, у жовтні 1993-го, військові на 17 гелікоптерах упродовж тижня евакуювали вісім тисяч грузинських біженців. Вони тікали від російської зброї. Так само, як нині тікають і потерпають від неї жителі Донбасу.

Полковник запасу Володимир Бурий прийшов на зустріч з книгою «У горах Сванетії», де йдеться про операцію українських льотчиків у Грузії у жовтні 1993-го.

Фото автора.

Після повернення з Грузії Володимир Бурий сказав: «Якщо нам доведеться воювати, то не з НАТО, а з Росією». Ці слова прозвучали під час командно-штабних навчань тоді ж, у 1993-му. «Полковник, ти що здурів? З Росією воювати? Ворог у нас один — 
НАТО!» — такою була реакція тодішнього командувача Повітряних сил, до речі, росіянина за національністю. Про той випадок дотепер нагадують при нагоді офіцери, які були присутні під час розмови. На жаль, слова збулися. П’ятий рік поспіль на Донбасі людей убивають з російської зброї.
Чим викликано було тодішнє припущення офіцера?

Найкоротший шлях пролягав через гори Сванетії

З ним, нині полковником запасу Володимиром Бурим, зустрілися, аби згадав про рятівну операцію у Грузії. 25 років минуло з того часу. Дехто з молодого покоління офіцерів Повітряних сил уперше чує про таке. Автор публікації особисто переконався в цьому. Понад сто військових задіяні були у її проведенні. Ніхто з них так і не отримав статусу миротворця. Хоча працювати доводилося під вогнем. Декілька машин зазнали пошкоджень саме після їх обстрілу. У тодішньому конфлікті між грузинами й абхазцями Росія озброїла останніх. Коли «заговорила» зброя, з Абхазії грузини почали тікати на свою етнічну батьківщину. Найкоротший шлях пролягав через гори Сванетії. Більшість подалася саме цією дорогою. Але там їх спіткала біда. По-перше, гірська траса виявилася непридатною для проїзду транспортом. Тисячі автомобілів застрягли у заторах. По-друге, різко знизилася температура повітря. Коли в низині було комфортні плюс 30 тепла, то на деяких вершинах навіть випав сніг. Від холоду й голоду помирали дорослі й діти. Для їх поховання були створені спеціальні групи. Там їх і залишали у кам’яних могилах.
— Наше завдання полягало в тому, щоб врятувати людей, перевезти їх у безпечне місце, зокрема, доставляли у Кутаїсі, — каже полковник Бурий. — Ми знали, з чиєї зброї стріляли у мирних мешканців Абхазії. Росія поставляла абхазцям засоби ураження так само, як нині це вона робить на Донбасі.
За його словами, росіяни не допомагали в евакуації. Але контроль за діями українських льотчиків здійснювали. Володимир Бурий пригадує розмову з полковником російської армії. Відбулася вона на командному пункті, де Бурий підтримував зв’язок з екіпажами, які перебували на завданні.
— Полковнику, що ви робите? Ви ж убиваєте мирних людей, — Бурий згадує слова, сказані ним тоді російському офіцеру. Говорив їх після того, як надійшло нове повідомлення про загибель грузинів у Абхазії. Він спочатку виправдовувався, мовляв, за невиконання наказу його кар’єра і закінчиться, ще щось говорив про побутові негаразди. А коли дискусія зайшла далеко, росіянин просто послав мене. Після того з ним взагалі перестав спілкуватися.

Шифрограми знищують за місяць

Шифрограма від міністра оборони надійшла у штаб Повітряних сил (тоді мали назву Військово-Повітряні сили. — Авт.) 7 жовтня 1993-го, коли полковник Бурий уже переступив поріг квартири, черговий по телефону повідомив, що його терміново викликають у штаб.
— Зібрали нас тоді семеро офіцерів, — продовжує співрозмовник. — Ознайомили з шифрограмою з Міноборони. У ній йшлося про те, що Грузія звернулася по допомогу до декількох країн. Потрібно було рятувати грузинів-біженців з Абхазії, які опинилися у горах, де випав сніг. Жодним транспортом туди не дістатися. Вихід один — перевезення вертольотами. Президент Грузії Шеварднадзе звернувся до керівників декількох країн з проханням допомогти в евакуації людей. Глава нашої держави Леонід Кравчук доручив міністру оборони допомогти грузинам.
Майже всю ніч військові обговорювали план виконання майбутньої операції. А наступного ранку, 8 жовтня, з вінницького аеропорту піднявся літак Ан-12, на борту якого перебували ті само семеро офіцерів і генерал-майор Юрій Петров. На той час — начальник штабу авіації ВПС. Він очолював групу. Через дві з половиною години військовий літак приземлився в Грузії на військовому аеродромі Копітнарі. Аеропорт наполовину був зруйнований. Звідти українців доправили до Кутаїсі. Саме там надалі знаходилося їхнє місце постійного базування.
Наступного дня прибув загін з 17 гелікоптерів. Працювали на нових вертольотах — Мі-8МТ, Мі-8МТВ та Ка-27. За словами співрозмовника, піднімалися в небо о шостій ранку і літали до настання темноти. Коли льотчики побачили ситуацію, відмовилися витрачати час на обід у їдальні. Брали сухпайок і перекушували, як мовиться, на ходу...

Грузини нагородили медалями «За військову доблесть»

Операцію українських вертолітників високо оцінили не тільки грузини. Дії українців викликали захоплення у представників ООН. Під час спілкування з українцями «оонівці» не вірили, що в такий короткий термін можна було підготуватися до виконання надзвичайного завдання.
— Наша країна тільки стає на ноги, ми нині у важкому стані, не маємо своїх нагород, — говорив тодішній прем’єр-міністр Грузії Отар Пацація. — Але ми знайдемо можливість віддячити українським льотчикам.
У 2003 році у день відновлення державної незалежності Грузії указом глави держави низку військовослужбовців ВПС України було нагороджено медаллю «За військову доблесть» — за мужність і високий професіоналізм під час проведення евакуації мирного населення, постраждалого внаслідок збройного конфлікту в Абхазії. Грузини приїхали в Україну і вручили тут нашим нагороди.
Своя країна ніяк не пошанувала вертолітників. Військові припускають, що це могло статися тому, що не було рішення Верховної Ради про відрядження у район бойових дій.
— А шифрограми зберігаються тільки один місяць, — уточнює Володимир Бурий. Тому не залишилося навіть документа, що підтверджує необхідність виконати завдання. Щастя, що всі повернулися живими. Операція була надзвичайно складна.

Вінницька область.

Цікавий факт

У 2003 році, через 10 років після операції, ті з її учасників, які проживають у Вінниці, де базується штаб Повітряних сил, зібралися разом. «Зібрав нас один із врятованих тоді грузинів, — каже полковник Бурий. — До Вінниці він перебрався тому, що почув від наших льотчиків, яким прекрасним є місто. Дотепер  проживає з сім’єю. Закінчилася зустріч традиційною грузинською гостинністю у ресторані грузинської кухні».

ДОВІДКА

Після виконання завдання керівник групи генерал-майор Юрій Петров відзвітував перед керівництвом. Ось короткий фрагмент з цього документа:
— Вертолітною групою виконано 291 виліт. Евакуйовано 7 634 особи. У район лиха постраждалим доправлено 487 тонн вантажів (продукти харчування, медикаменти, пальне, одяг).

 

 

 

 

Всі статті рубрики На головну