Україна має славетну історію, пов’язану з розвитком комп’ютерної техніки, програмування, інформаційних технологій. Традиції побудови нової комп’ютерної техніки і програмного забезпечення, підготовки спеціалістів заклали науковці Інституту кібернетики НАН України на чолі з В. М. Глушковим. Та вони дістали подальший розвиток у наукових школах Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», Національного університету «Києво-Могилянська академія» та багатьох інших інститутах і університетах.
Наразі розвинуту країну не можна уявити без широкого впровадження інформаційних технологій (ІТ). В усьому світі формуються ІТ-інфраструктури (ІТІ), що є сукупностями взаємопов’язаних ІТ, мереж, необхідних ресурсів і обладнання кінцевих користувачів та їхнього оточення як організованої структури прикладних та інформаційних послуг, взаємодія яких забезпечує користувачам збір, обробку та збереження потрібної інформації.
Сьогодні одним із перспективних напрямів підвищення продуктивності в повному ланцюжку створення продукції є цифрова економіка — інноваційна динамічна економіка, що базується на активному впровадженні інновацій та інформаційно-комунікаційних технологій у всі види економічної діяльності та сфери життєдіяльності суспільства, що дозволяє підвищити ефективність та конкурентоспроможність окремих компаній, економіки та рівень життя населення.
Міжнародна організація «Organization for Economic Co-operation and Development» висвітлює три основні напрями цифрової економіки: підтримуюча інфраструктура (апаратне та програмне забезпечення, телекомунікації, мережі тощо), електронний бізнес, або e-business (ведення господарчої діяльності та будь-яких інших бізнес-процесів через комп’ютерні мережі), електронна комерція, або e-commerce (дистрибуція товарів через Інтернет).
ІТI є своєрідними інноваційними трамплінами для розвитку практично всіх галузей економіки держави, інформаційної безпеки, обороноздатності. Разом з цим створення сучасних ІТІ потребує надійної науково обґрунтованої методології створення апаратного і програмного забезпечення. Безумовно, цей напрям на сьогодні є важливим для нашої держави й актуальним.
На вирішення цих проблем були зосереджені зусилля колективу українських вчених у складі Погорілого С. Д., Теленика С. Ф., Кривого С. Л., Глибовця М. М., Опанасенка В. М., Роліка О. І., Волохова В. М., Бойка Ю. В., об’єднаних важливими і невирішеними на цей час остаточно задачами проектування, розробки і управління сучасними ІТІ з залученням високих технологій, розподілених, паралельних та хмарних обчислень. Роботу останніх висунуто на здобуття Державної премії України в галузі науки й техніки.
Безумовно, у світі існують методології проектування, розробки й управління ІТІ, але саме в рамках цієї роботи вперше запропоновано науково-обґрунтовану методологію, що дозволяє проектувати ІТІ корпоративного, державного та глобального рівнів. Ця методологія є інваріантною відносно зазначених рівнів, ґрунтується на строгій математичній основі, може розглядатися як науковий фундамент для інтенсифікації процесу створення ІТІ. В роботі детально досліджено коло питань щодо інтеграції комп’ютерних технологій у загальну ІТІ з метою надання мережевих сервісів. Запропоновано методи забезпечення високої доступності та розподілу навантаження для координуючих інформаційних сервісів, що враховують їх структурно-функціональні особливості та дозволяють значною мірою підвищити стабільність функціонування інфраструктури в цілому, забезпечити скоординоване споживання ресурсів віртуальних організацій.
Робота «Методи та новітні підходи до проектування, управління і застосування високопродуктивних ІТ-інфраструктур», виконана названою групою науковців, має не лише теоретичну цінність, її основні результати знайшли практичне застосування в десятках державних установ і комерційних організацій України (зокрема, «Навігатор», Inline Group West) і, що важливо, впроваджена в багатьох державних інституціях України. Створена методологія широко впроваджена в освітянській сфері: Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», Національному університеті «Києво-Могилянська академія» тощо, з метою підготовки кваліфікованих спеціалістів відповідних профілів, котрі в перспективі зможуть надалі розвивати, удосконалювати та створювати як подібні інфраструктури, так і їхні сервіси для користувачів. Наукові здобутки авторів застосовано і при створенні глобальних ІТІ в багатьох країнах, у системах управління провідних провайдерів інформаційно-комунікаційних сервісів, таких як Powerlink (Австралія), Singtel (Сінгапур), KDDI (Японія), TE Data (Єгипет), Swisscom (Швейцарія), T-Mobile (Чехія), Cablecom (Нідерланди), Lightpath, TIME WARNER Telecom (США), Bell Canada (Канада), Maxcom (Мексика).
Слід зазначити, що авторський колектив роботи єднає спільне бачення майбутніх обріїв освітянського й академічного життя, основою якого є інтеграція наукової, інженерної та освітньої діяльності, поєднання у кожному викладачеві ЗВО дослідника, інженера і педагога. Цей колектив пропагує домінуючу тезу, що ЗВО і академічні інститути будуть потрібні бізнесу взагалі і ІТ-бізнесу, зокрема, а з тим і забезпечать своє майбутнє, якщо будуть разом з бізнесом вирішувати його потреби, розробляючи основи конкурентоспроможних технологій, які бізнес буде реалізовувати і впроваджувати у всьому світі.
Олександр Палагін, академік НАНУ.
