У паспорті корінної мешканки села Городець Володимирецького району Рівненщини Олени Сергіївни ГУГАЙЛО значиться дата народження — 2 лютого 1918 року. Тож жінка, яка все життя пропрацювала у місцевому колгоспі (а згодом радгоспі), взимку відзначила своє сторіччя. Олена Сергіївна — мати-героїня, нині живе з найменшим сином Петром, невісткою та онуками. Вони, а також місцева влада першими привітали ювілярку з днем народження.
А вересневими днями приймала вітання зі сторіччям іще одна мешканка села Городець — Віра Юхимівна ГУБЕНЯ. Щоправда, у паспорті, як переконує ювілярка, вказана неправильна дата її народження — 10 жовтня, насправді ж вона з’явилася на світ 27 вересня у селі Малі Цепцевичі Сарненського району. Тож цього дня у колі рідних (а у жінки 28 онуків, 87 правнуків і 39 праправнуків!), які змогли приїхати до неї, та гостей із села Довге, де вона прожила свій вік, відсвяткувала свій ювілей.
Не обійшлося без спогадів Віри Юхимівни.
— Я росла у багатодітній сім’ї: нас у батьків було восьмеро. Мені виповнилось п’ятнадцять, коли померли батьки, тож доводилось розраховувати лише на себе. Наймитувала кілька років, поки мене у сімнадцять не видали заміж за Леонтія Губеню. У 1950-му він влаштувався на залізничну станцію, ми перебралися жити у село Довге. Із дванадцяти наших дітей четверо померли ще до року. Решта восьмеро виросли, порозліталися. Коли помер чоловік, сестра Люба, я залишилась сама. Занедужала. У 88 мене забрала жити до себе донька Антоніна у село Городець. Мені у неї добре, балує вона мене, догоджає, ні в чому не відмовляє... Ще одна донька Євгенія живе у Саратовській області — далеко... На жаль, поховала одну доньку і п’ятьох синів, — змахує сльозу Віра Юхимівна, яку можна зрозуміти: важко втрачати дітей.
У день ювілею Віру Юхимівну Губеню привітали колишні й нинішні земляки — секретар Тутовицької сільради Світлана Галушко та городецький сільський голова Ірина Басик.

Рівне.