«У жодному разі не терпіть: викликайте поліцію, кидайте тирана і будуйте власне щастя»
Віднедавна українські правоохоронці отримали нові повноваження, аби захистити жертв домашнього насильства: 11 вересня набув чинності наказ МВС України щодо введення у практику термінових приписів. Адже лише протягом поточного року до територіальних підрозділів Національної поліції Запорізької області надійшло 2570 заяв та повідомлень про вчинення домашнього насильства. Більшість з них — від жінок.
Аби стримати кривдника
— Порушнику одразу ж може бути заборонено або перебувати в приміщенні, де здійснене насильство, або ж бути у безпосередній близькості до особи, відносно якої здійснене це насильство. Також правоохоронці можуть заборонити контактувати з жертвою. Цей припис виноситься строком на 10 діб. І в цей час в адміністративному порядку вирішується, що буде далі з таким порушником. Якщо він цей припис не виконає, до нього можуть бути застосовані інші засоби адміністративного впливу, в тому числі й 15 діб арешту, якщо він не виконує законні вимоги представника правоохоронного органу, — розповідає юрист Дмитро Гладкий.
Утім, юрист каже, що в цьому випадку існує протиріччя між статтями Конституції. Адже третя стаття проголошує, що саме честь, здоров’я та життя особи є найвищою соціальною цінністю в Україні, але і право власності на майно закріплено статтею № 41. Та все-таки життя і здоров’я людини, згідно з Конституцією, в Україні мають більшу цінність. А нові правила, впевнені юристи, мають стримувати кривдника.
Страшно повертатись
...Згадки про побиття та образи міцно закарбувались у серці Ганни — жертви домашнього насильства. Після 7 років шлюбу з домашнім тираном молода жінка боїться навіть згадувати ім’я свого кривдника. Щодня чоловік тримав дружину та дітей у страху. З народження малеча чула від батька лише образи та нецензурну лайку. Приводів для побиття чоловік, за словами Ганни, також зайвий раз не шукав.
— Таким людям привід не потрібен. Міг плюватись, міг вдарити мене по обличчю усім, що траплялось під рукою, — ганчіркою, рушником, — каже Ганна. — Я мала беззаперечно виконувати його бажання, погоджуватися з його точкою зору, адже правильна лише його думка. Ви знаєте, зараз я навіть не можу згадати, з чого усе почалося. Коли я була вагітна третьою дитиною, чоловік зрозумів, що нікуди я вже не дінуся, не піду від нього. Тому він не соромився поводитися зі мною та дітьми так, як йому було зручно. Встав не з тієї ноги чи щось погане наснилось — і одразу конфлікт. Наприклад, накриваю на стіл поїсти, але забула подати виделку — вислухувала на свою адресу багато образ, причому при дітях.
Працювати Ганні чоловік заборонив. А на господарство лишав стільки грошей, скільки вважав за потрібне.
— В чотири роки син почав казати: «Мамо, а давай ми не будемо жити з татом... Давай не будемо витрачати гроші, заощадимо і купимо свою квартиру», — зізнається Ганна. — Останній рік перед розлученням з чоловіком ми з дітьми практично не залишались у квартирі. Вранці я розвозила їх по школах, дитсадках, гуртках. А повертатись ми намагались максимально пізно, аби не бути поруч із тираном. Щодня я бачила, як діти бояться йти додому.
Заяви пишуть не завжди
У патрульній поліції розповідають: такі випадки — не рідкість у родинах. Щотижня на лінію «102» надходить 18—20 викликів щодо домашнього насильства. Та попри щоденні побиття й образи запроторити своїх кривдників за ґрати жінки не поспішають.
— Це може бути різного характеру насильство — фізичне, психологічне, сексуальне та економічне. Якщо домашнє насильство — з боку чоловіка, то дружина часто відмовляється написати заяву, коли ми пропонуємо їй це. Найчастіше їм шкода, їм не хочеться зайвих проблем. Вони кажуть: «Усе у нас налагодиться, дякуємо, що приїхали, я просто переживала за свою дитину, боялася, що може щось далі трапитися», — розповідає капрал поліції Катерина Полякова.
Свою першу заяву до поліції після вмовлянь чоловіка Ганна забрала. Каже, надто переконливо він тоді вибачався та запевняв, що це було востаннє. А вже незабаром їй довелося писати десятки заяв, та жодна з них не дала результатів.
— Я багато разів їх викликала. Приїжджали, але ніякої допомоги з боку правоохоронних органів не було. Пояснювали, що це — наші з чоловіком сімейні проблеми. Ми, як чоловік та дружина, на їхню думку, повинні усі конфлікти вирішувати самостійно. А от допомогти вони змогли б, якщо б ми вирішили розлучитись.
Таку відповідь чула не лише Ганна. Тому одного дня жінка все ж наважилася піти від чоловіка-тирана.
— Розумієте, жінці дуже важко з трьома дітьми прийняти рішення піти в нікуди. Я була у декретній відпустці, доходу не мала. Але коли ситуація загострилась, ми з дітьми буквально втекли з дому. Одного дня, як завжди, пішли до школи і не повернулися. Ми пішли без речей, аби чоловік не запідозрив чогось. Я й досі не забрала наші речі.
Але розлучення, за словами Ганни, не змінило їхні відносини. Щодня він чекав на неї біля будинку, де жінка винаймала квартиру. Бив та кричав. Аби втекти, їй довелося кілька разів змінити місце проживання.
— Півроку тому, коли чоловік після розлучення отримав лист із виконавчої служби щодо аліментів, колишній прийшов до мене з ножем. Він напав на мене та вдарив ножем на очах у дитини посеред білого дня. Потім кинув нас та пішов геть.
Закривавлену жінку «швидка» забрала до лікарні. Але й тоді чоловіка не було покарано.
Зміни будуть
Тим часом в Україні серйозно взялися за проблему домашнього насильства. Захистити жертв мають зміни у Кримінальному кодексі.
— У січні 2019 року набирають чинності зміни до Кримінального кодексу України, а саме стаття 126 із позначкою 1 — вчинення домашнього насильства, яка передбачатиме притягнення до кримінальної відповідальності правопорушників, які вчиняють насильство в сім’ї, — каже заступник начальника відділу дільничних офіцерів поліції ГУ Нацполіції в Запорізькій області Євген Токарев. — На теперішній час працівниками поліції вноситься інформація до єдиного реєстру за статтями 121, 122 та 125 ККУ. Це ті статті, які пов’язані з нанесенням тілесних ушкоджень.
Зараз Ганна має власний бізнес і поступово оговтується після 7 моторошних років шлюбу. Каже, має намір захищатись від колишнього та домогтися його покарання. Сподівається, що нові закони їй у цьому допоможуть.
— Що я можу побажати жінкам? Звичайно, ні в якому разі не терпіти жодного насильства щодо себе, — запевняє Ганна. — Ані образ, ані, тим паче, побиття. Якщо ж це вже сталося, обов’язково викликайте поліцію та фіксуйте усі факти скоєного насильства. А потім лишайте кривдника і будуйте власне щасливе життя.
Тетяна КУЧЕРЕНКО.
Мал. Миколи КАПУСТИ.
Запорізька область.
