Настає чергова осінь, і в Одесі на всіх поверхах місцевої влади — від облдержадміністрації до Приморської та Малинівської райадміністрацій — починають енергійно обговорювати долю Одеської теплоелектроцентралі (ТЕЦ), що постачає електроенергію й тепло в центральну частину міста, в якій мешкає 250 тисяч одеситів.
Фото з архіву Одеської ТЕЦ.
Трофейних котлів уже немає. Але...
Це — унікальне підприємство з виробництва тепла й світла. І працює воно сьогодні, як то кажуть, на чесному слові.
Будувати ТЕЦ почали одразу після закінчення Другої світової — оскільки місту вже не вистачало потужності старих електростанцій. На вільній земельній ділянці на Пересипі, поблизу залізниці, на місці колій колишньої станції Одеса-Бахмач. Заодно вирішили ще й підвищити ККД за рахунок використання теплової енергії парових котлів для центрального опалення. Більша частина устаткування на той момент була трофейною — вивезені за репараціями з переможеної Німеччини парові котли й турбогенератори. Це чотири котли «Зульцер». Працювали також дві парові турбіни швейцарського виробництва фірм «Ешер Вісс» і «Браун Бовері» потужністю по 12 МВт. Перша черга ТЕЦ запрацювала в період 1947—1950 років.
З 1953-го по 1966 рік будується друга черга ТЕЦ — шість радянських парових котлів марок ТП-170 і ТП-47 та чотири турбогенератори. Після цього енергогенеруючі потужності Одеської ТЕЦ сягнули 170 МВт. Як паливо використовували мазут і вугілля.
У 1969 році задля експерименту один з котлів було переведено з мазуту на газ. Це було пов’язано з тим, що з 1964 року до Одеси прийшло централізоване газопостачання у вигляді газогонів, що з’єднали місто з родовищами природного газу в Шебелинці й Західній Україні.
У 1981 році списали й демонтували старі німецькі котли «Зульцер». Тож поширена міська легенда про те, що на ТЕЦ досі працюють трофейні німецькі котли — не більш ніж легенда. Від трофейного устаткування залишилися приміщення, у яких стоять трохи новіші установки, і, можливо, швейцарські турбогенератори, давно зняті з експлуатації.
У 2000-х роках потужність ТЕЦ поступово знижувалася за рахунок виведення з експлуатації застарілих котлів другої черги й частини турбін. На сьогодні Одеська ТЕЦ має генеруючі потужності до 68 МВт і теплову потужність до 779 гігакалорій на годину, зокрема на головних котлових установках трохи більш як 500 гігакалорій. Основний обсяг роботи з вироблення теплової енергії для опалення міста виконують три найновіші водогрійні котли третьої черги, з яких зазвичай цілком вистачає двох — третій перебуває в резерві чи на ремонті. При цьому, коли ТЕЦ у зимовий період працює і як електростанція, то на потужності не більш як 32 МВт — на найновіших турбінах.
Відвідав Одеську ТЕЦ віце-прем’єр України з питань енергетики й екології Володимир Кістіон, який залишився незадоволений станом теплоелектроцентралі. Він зазначив, що це «доісторичний» об’єкт і його обладнання вже відпрацювало навіть не один, а кілька нормативних строків експлуатації. При цьому, за словами Кістіона, у керівництва ТЕЦ немає чіткої стратегії розвитку підприємства.
Борги, які зупинять ТЕЦ
За словами директора комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» Івана Донченка, борги ТЕЦ уже сягнули мільярда гривень, з яких половина — штрафні санкції.
«Станом на 11 вересня Одеська ТЕЦ має поточний борг перед НАК «Нафтогаз України» у розмірі 688,7 млн гривень, з яких 532,7 млн гривень — за поставки газу для виробництва теплової енергії, а 156 млн гривень — за поставки газу для виробництва електроенергії», — зазначив він.
Нинішній стан найважливішого енергетичного об’єкта Одеси можна назвати катастрофічним. Пояснюється ця ситуація насамперед тим, що держава, яка є власником ТЕЦ, геть не піклувалася про її технічний стан, модернізацію і не вклала у неї жодної бюджетної гривні. Експерти однозначно стверджують, що для залучення інвестицій у порятунок ТЕЦ необхідна її приватизація.
Зокрема, в ній готова взяти участь Одеська міська рада.
Хто ж може придбати ТЕЦ? На думку фахівців, це дуже привабливий об’єкт, адже теплоелектроцентраль виробляє не тільки тепло для центру міста, а й електрику (генерує й розподіляє). І єдина компанія, яка зацікавлена в цьому підприємстві, неодноразово заявляла про намір побудувати на його базі парогазову електростанцію і навіть вкладала кошти в нове обладнання, — це «Одесаобленерго».
Минулий опалювальний сезон Одеська ТЕЦ почала із серйозним запізненням — у листопаді. Причини буденні — гроші. Точніше, їх відсутність. У грудні 2016 року Господарський суд Одеської області визнав ТЕЦ банкрутом. Підприємство виставили на аукціон, але покупців не знайшлося.
У жовтні 2017 року міська влада спохватилася, що настали холоди, а альтернатив ТЕЦ як не було, так і немає. Добра половина міста — центр Одеси, Молдаванка, Слобідка, Пересип — ризикувала залишитися на зиму без опалення.
ТЕЦ готова була почати опалювальний сезон, але «Нафтогаз» відмовився постачати паливо без оплати попередніх поставок. У підсумку платити за Одеську ТЕЦ, яка належить державі, довелося Одеській міській раді з міського бюджету. На це терміново виділили 95 млн гривень, і до середини листопада заледве почали опалювати квартири.
Багатостраждальна Одеська ТЕЦ, фактичний банкрут з 2001 року, досі належить державі. І залишається стратегічно важливим об’єктом у теплопостачанні міста. Але існувати здатна тільки на щорічні багатомільйонні дотації. Більша частина боргу ТЕЦ перед компанією «Нафтогаз» за поставки її основного палива — газу — у квітні 2018 року становила майже 189 млн гривень.
При цьому головним боржником Одеської ТЕЦ є КП «Теплопостачання міста Одеси» (ТМО).
Із КП «ТМО» цікава історія. Воно надає послуги населенню за відчутну плату. Рахунки за опалення у багатьох у місті становлять третину, а то й половину доходів. Але керівники КП «ТМО» вважають підприємство збитковим — через економічно необґрунтовані тарифи на тепло. І тому «ТМО» внесено рішенням міськради до списку тих, які потребують постійної фінансової підтримки.
Департамент фінансів міськради час від часу нагадує, що погашення боргів КП «ТМО» за рахунок міста проблеми не розв’яже. У департаменті міського господарства погоджуються й запевняють, що дуже активно працюють з боржниками. Тим часом заборгованість споживачів продовжує зростати (уже 465 млн гривень). А рішення ухвалюється, як і раніше: влити в ТЕЦ і КП «ТМО» чергові сотні мільйонів.
Модернізація системи централізованого опалення й заміна її модульними котельнями в одеських реаліях виявилися невигідними.
У червні директор департаменту міського господарства Олександр Козловський заявив, що будівництво котелень на заміну ТЕЦ коштуватиме щонайменше 8 млрд гривень. Звучить досить загрозливо. Щоб ні у кого не виникло сумнівів, чиновник додав: до цих котелень необхідна ще й реконструкція газових систем майже на 3 млрд гривень! І це без врахування земельних ділянок, які доведеться викупити для будівництва котелень, пояснив заступник міського голови Анатолій Орловський. Викуповувати землю місту, очевидно, доведеться у самого себе...
Загалом про жодну модернізацію теплопостачання міста не йдеться. Одеситам повідомили, що займуться тільки зменшенням тепловтрат.
У підсумку, як мине нинішній опалювальний сезон в Одесі, напевно ніхто не знає. Ремонт теплотрас дає сподівання, що ТЕЦ хочуть зберегти на плаву. Знову-таки, величезні гроші від міста на КП «ТМО» уже виділено.
Але чи вистоїть сама ТЕЦ, на якій ні ремонтів, ні модернізацій не проводили? Нагадаємо, що цей міський раритет будували в період з 1947-го по 1966 рік. І найновіший з основних агрегатів ТЕЦ — котел, встановлений у 1988 році. За оцінками експертів, ТЕЦ перебуває в аварійному стані з 2000 року.
І остання перевірка ТЕЦ співробітниками ДСНС тішить мало. Устаткування застаріло і не відповідає нормам пожежної безпеки. Силові електрокабелі не замінено на вогнестійкі, вогнезахисну обробку кабелів не проведено. На Одеській ТЕЦ немає ані пожежної сигналізації, ані систем автоматичного пожежогасіння й оповіщення. Будь-яка іскра може стати фатальною. Якщо дах будівлі не впаде раніше...
Тобто нові теплотраси — це чудово. Але виробник тепла, яке має піти цими трубами, може вийти з ладу будь-якої миті.
ДУМКА ЕКСПЕРТІВ
Десь з 2000 року стан ТЕЦ стабільно оцінюється експертами як аварійний. Зокрема, Держпромміськнагляд щорічно виносить приписи про неможливість роботи ТЕЦ через аварійний стан даху, який може впасти.
А охолодження турбін досі здійснюється морською водою, яку потім скидають просто в Хлібну гавань порту. Водночас основне теплогенеруюче устаткування, за умови його своєчасного ремонту, цілком може попрацювати ще з десяток років. Тоді як старі турбогенератори й котли другої черги потрібно списувати.
Одеса.
